Олег Косарєв: «Наше життя не зупинилося, але найголовніше, що мир в Україну повернеться, ми всі в це віримо!»

Пройшов рік з початку повномасштабної війни. Рік героїчного супротиву українського народу.

Але у кожній країні є свої проблеми та радості, тож зрозуміло, що чим довше буде ця, війна, тим гучніше нам потрібно говорити про неї!

Тому ми дуже вдячні тим журналістам, гравцям та партнерам, які хочуть розповідати про Україну та український регбі.

Нещодавно до ФРУ звернувся іспанський журналіст спортивного інтернет видання "Relevo"- Guille VR.

Він прагнув написати статтю про український регбі та спортсмена, життя якого змінилось після війни.

Ось тут оригінальна стаття

https://www.relevo.com/.../colgar-botas-ayudar-guerra...

Нижче її короткий переклад.

"Розповідаючи про війну в Україні після року вторгнення, ми будемо говорити про до і після. Не тільки тих будівель, які зараз знищені, але й про життя українців до 24 лютого 2022 року і як війна все змінила. Про спортсменів, які готувались до міжнародних змагань та посилено тренувались, а після 24.02 ховалися з родинами, переїжджали або ставали на захист країни.

Саме тут починається історія Олега Косарєва (Харків, 1988), «капітана збірної України з регбі-7 та регбі-15», «неодноразового чемпіона та володаря Кубка України з регбі».

Але не ці слова були першими, коли його попросили описати себе: «Перш за все, я люблячий син, чоловік і брат». Це свідоме ставлення його близьких перед спортом, показує шкалу пріоритетів спортсмена.

«На 24 лютого у нас було призначене тренування».

Косарєв розповідає, що, незважаючи на скасування заходу, вони зустрілися, взяли з роздягальні все необхідне, а потім повернулися до своїх.

У рідному місті, Харкові, вони провели багато матчів за свій клуб, Європейський турнір з регбі-15 та регбі-7.

Було це, зокрема, на стадіоні «Динамо», який зараз зруйнований ворожими атаками.

«Я не був свідком руйнування особисто, але я бачив фотографії, і вони залишили велике враження в моєму серці». Також снаряди потрапили в штаб його клубу. «Один з них вибухнув за 20 метрів від нашої роздягальні, скло підлетіло в повітря».

За словами гравця, війна дуже сповільнила регбі, оскільки і так це був «не дуже популярний» вид спорту. «Російська агресія значно вплинула на його розвиток», – каже він.

Війна зруйнувала не лише стадіони, а й їхні клуби. «Багато членів моєї команди виїхали з Харкова, а деякі пішли захищати свою країну і, на жаль, не всі повернуться».

Під час нападів загинув колишній наставник збірної Олексій Цибко та загалом дев’ять гравців.

«Створення нового життя без регбі».

Так Косарєв підсумовує зміну кар’єри своїх колег, яким довелося шукати нове житло та роботу.

Трансформація, що також торкнулась і його: «Минулого року, коли спорт зник, особливо на початку, мені довелося змінити свою діяльність. З початком повномасштабного наступу ми з дружиною вирішили допомагати людям і пішли волонтерами».

Національний гравець знову взув бутси, але не перестав підставляти плече найвразливішим. «Коли в Харкові все трохи заспокоїлося, довелося поєднувати волонтерство, роботу та навчання».

Гравець кілька разів думав про те, щоб залишити роль капітана, але він пишається цим званням: «Я люблю регбі і вирішив, що продовжу захищати честь країни на спортивному полі».

Попри все, регбі в Україні живе!

«Життя потім трохи налагодилося, і восени було вирішено провести скорочені змагання та Кубок України з регбі-7», – розповідає Косарєв.

Зараз наша мета – повернутися на світові майданчики: «Керівництво федерації наполягло на участі збірної в чемпіонаті Європи. Цього року планують провести більш масштабні турніри». Через місяць вони зіткнуться зі швейцарцями та шведами, попри невизначеність із коштами після економічної та спортивної кризи у 2022 році.

А якщо в наступних матчах вони зустрінуться з росіянами? "Чесно кажучи, я б хотів більше ніколи не зустрічатися з ними на полі ", - говорить Косарєв. «Якщо до війни ми могли поговорити на якійсь зустрічі, то зараз навряд чи».

Федерація Регбі України повідомила спортивним установам про намір заборонити участь і членство росії та білорусі. "Я за цей рух і вважаю, що російські спортсмени, які підтримують так звану спецоперацію, не заслуговують участі", - сказав гравець.

Виступ української національної збірної проходитиме не з тим складом, як у 2022 році «Ми не можемо зібрати усіх. Будемо тренуватися з тими, хто залишився, і готуватися до наступних матчів збірної».

Також на поле повертається і малеча : «У Харкові немає можливості відновити дитяче регбі, але в інших, трохи спокійніших регіонах, вони виступають на висоті».

Косарєв визнає важку задачу повернути дитяче регбі: « Багато гравців мого віку є тренерами і продовжують займатися на свій страх і ризик: відволікаючи дітей від війни і водночас готуючи заміну старших».

Ця зміна поколінь уже настає: гравці віком до 18 років, які знову засяють після війни, щоб стати майбутніми зірками спорту!

Дві збірні цього віку (юнаки та дівчата) подають заявки на європейські змагання, а федерація отримала підтримку від Rugby Europe, World Rugby та Міжнародного олімпійського комітету .

Тепер у Косарєва місія: бути лідером в скрутний час.

«Я намагаюся відволікти гравців від навколишнього світу і зосередитися на процесі тренувань».

Чи буде можливість повернутися до нормального життя?

«Наше життя не зупинилося, але найголовніше, що мир в Україну повернеться, ми всі в це віримо!», – підсумовує Косарєв.

Олег Косарєв: «Наше життя не зупинилося, але найголовніше, що мир в Україну повернеться, ми всі в це віримо!»

4 фотографії