Алекс Сорока розповів LeinsterRugby про свою українську спадщину та те, що він може робити для своєї родини в Україні та тих, хто переїжджає до Ірландії.
11 лютого 2022 року, за тиждень до свого 21-річчя, Алекс Сорока вдало вийшов з лави запасних для свого першого виступу в сезоні за дорослу команду «Leinster», яка обіграла «Edinburgh» з рахунком 26:7.
Менш як за два тижні його світ був приголомшений, коли відбулося вторгнення Росії в Україну, батьківщину його брата та його батьків.
Оскільки його бабуся та безліч друзів та родичів все ще перебувають в Україні, для сім'ї Сороки в Дубліні настали неймовірно тяжкі часи.
«Я дивлюся новини тільки для того, щоб знати, що там відбувається щодня.
Це важко….. Зі мною все гаразд, і в мій будинок снаряд не потрапить. Іноді це може сягати мене, але потім я згадую, що вони переживають в Україні, і це зовсім інша історія.
Більше того, іноді я почуваюся трохи безпорадним, бо я тут, а вони там, і мені здається, що я мало що можу зробити».
Алекс народився в Ірландії незабаром після того, як його батьки, Таня та Василь, переїхали до Корка зі своїм шестирічним сином Іваном. Їхня донька Даша народилася за кілька років після того, як родина переїхала до Дубліна.
Його кар’єра в регбі почалася в Bective Rangers, слідуючи стопами старшого брата Івана, перш ніж піти до школи і представляти коледж Бельведер.
Це було незадовго до того, як він отримав представницькі нагороди, і він неодноразово виходив в зеленій футболці Ірландії у двох кампаніях U-20 Six Nations.
Як і багато молодих людей його віку в Ірландії, Алекс дуже добре знає і однаково пишається своїм ірландським та українським коріннями.
«Я прожив тут все своє життя, але вважаю себе настільки ж українцем, як і ірландцем. Уся моя велика родина в Україні. У мене немає ірландських родичів, але в той же час я народився тут і виріс тут, тому в основному я почуваюся наполовину».
Дебютувавши минулого року в «LeinsterRugby» проти «Glasgow», Сорока вразив тренерів, зігравши додаткові матчі проти «Zebre» та «Edinburgh».
Але наразі його кар'єра в регбі для нього є дуже другорядною, оскільки він і його сім'я роблять все можливе для своєї великої родини в Україні.
«Моя бабуся досі там. Я багато розмовляю з нею по телефону. У мене є одна тітка в Лондоні, але решта моїх тіток, дядьків і двоюрідних братів зараз в Україні.
Сім'я мого батька знаходиться у Києві, а сім'я моєї матері — у Дніпрі… Це непокоїть, тому що місто Дніпро знаходиться на південному сході, і росіяни можуть піти в наступ. На щастя, зараз ні з ким із них не сталося нічого поганого.
Моя бабуся почувається добре. Не знаю, чи це українська природа, але вони такі стійкі. Коли ми розмовляємо з нею, здається, що ми напруженіші, ніж вона.
Подруги моєї мами та тата такі ж. Вони так спокійно ставляться до всього. Мій тато каже, що якби він був там, було б легше».
Ми всі з жахом дивилися новини, бо війна посилювалася по всій Україні.
Почуття безпорадності охопило більшість людей. Сорока та його сім'я вирішили, що треба щось робити.
Добре знаючи місто Київ та побачивши фотографії поранених дітей, вони вирішили створити сторінку на GoFundMe, яка мала величезний успіх.
«Дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» – найбільша в Україні. Отже, коли все почалося там, ми намагалися допомогти нашій сім'ї та друзям, посилаючи, що можемо і віддаючи, що можемо. Але я почав думати, що я ще можу зробити? Тому що ти почуваєшся тут безпорадним. Ти так далеко від усього.
Раніше я бачив кілька кампаній GoFundMe, тож вирішив запустити ще одну. Ми подумали, що немає кращого місця для надсилання грошей, ніж дитяча лікарня.
Частина лікарні була обстріляна приблизно в той час, коли я розпочав кампанію. Багатьом дітям там доводиться лікуватись під землею.
Мій тато зв'язався з лікарнею, щоб організувати надсилання грошей. Я, мабуть, триматиму її в робочому стані ще кілька тижнів. Але якщо ми зможемо допомогти деяким із поранених дітей повністю одужати, сподіваюся, це допоможе».
Доброзичливість ірландців була очевидною, оскільки кампанія швидко зростала.
«Початкова мета була 5000 євро. Я справді не знав, яку суму поставити собі. Ми досягли цього протягом кількох годин, тому я подвоїв її. Потім ми швидко досягли цього, тому я знову подвоїв суму.
Я підняв її до 50 000 євро і подивлюся, як піде, але ми вже майже досягли мети».
Неймовірно, але кампанія за три тижні зібрала вже 48 000 євро.
«Того дня, коли я запустив її, всі гравці «Leinster» підтримали та поділилися інформацією на своїх сторінках у соціальних мережах. Всі мої друзі та товариші по команді в Clontarf теж поділилися нею, тому вона набула широкого розголосу, і я дуже вдячний за це».
Алекс та його родина зосереджені на допомозі українцям, які прибувають до Ірландії, а також роблять усе можливе для сім'ї та друзів на батьківщині.
«Ми просто намагатимемося допомогти, чим зможемо. Ми продовжимо організовувати заходи, щоб допомогти українцям, які приїжджають до Ірландії.
У нас є кілька груп у Facebook, тому, якщо хтось побачить сторінку для пожертвувань, ми поділимося нею чи допоможемо організувати зустріч для українців, які щойно прийшли до St Stephen's Green.
Це дуже лякає українців, які зараз приїжджають сюди. Особливо – діти.
Це нове середовище, нова мова, новий клімат, все нове. Невеликі речі, які ми можемо зробити, щоб допомогти їм трохи полегшити життя, можуть мати велике значення».
Якщо ви хочете підтримати кампанію GoFundMe сім'ї Сороки зі збору коштів для дитячої лікарні в Україні «Охматдит», зробіть пожертвування зараз:
Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».
Відео галерея до новини «Чемпіонат України з регбі-15 (чоловіки): збірна команда м. Києва вдома розгромила одеський «Кредо-63»».
