ОСТАП КОЗАК: «ПОКИ Є НАЙМЕНШИЙ ШАНС БОРОТИСЯ ЗА БРОНЗУ, МИ БУДЕМО ЦЕ РОБИТИ»

Напередодні матчу десятого туру чемпіонату України з регбі серед клубів Суперліги сезону-2021 між львівським «Соколом» та одеським «Політехніком», який розпочнеться завтра, 11-го вересня, о 14:00 на полі стадіону «Юність» столиці Галичини, своїми очікуваннями від суботнього поєдинку з кореспондентом Kamp-Sport поділився один з лідерів галицького клубу Остап Козак. Однак почалася розмова з розповіді старшого з братів Козаків про гостьову звитягу «соколів» тижневої давнини над київським «Антаресом».

– Не буду приховувати, ми їхали до Києва вигравати і дуже тішимося, що зуміли перемогти непростого суперника на його полі. Коли дивитися на підсумковий рахунок, то на перший погляд, можливо, усе виглядає так, ніби цей виграш дався нам доволі легко. Однак насправді, все було зовсім не так. Ми самі не можемо навіть зараз пояснити, що призвело до провального початку цієї зустрічі. Так, ми поїхали на гру не оптимальним складом. Але ситуація, коли не всі провідні гравці відправляються на виїзд – в українському регбі ситуація абсолютна звична і ніколи не сприймається, як трагедія. З налаштуванням усе було доволі добре – ми чітко розуміли, що тільки при повній самовіддачі можемо розраховувати на позитивний результат.

– Ти говориш про «Сокіл». А можливо, це «Антарес» дуже активно розпочав матч, а ви виявилися до цього не готовими?

– Справді, «Антарес» дійсно з самого початку перейшов на нашу половину поля і потужно тиснув на нашу оборону. Але він так завжди грає, навіть на виїзді – от в чому справа. Так що цей чинник мав місце, однак він точно не міг застати нас зненацька. Ми були в дебюті гри якимись вже дуже розгубленими і невпевненими у собі. Відкрили рахунок кияни, щоправда, зі штрафного, на який ми відповіли таким самим влучним пострілом, але далі суперник таки прорвав нашу оборону і оформив занос з реалізацією. Рахунок став 10:3 на користь киян і якби вони змогли розвинути свій наступ подальшими результативними діями, думаю, ми б вже не прийшли до тями.

– То що ж врятувало «Сокіл» від такого собі регбійного нокауту?

– Однозначно взаємопідтримка в середині команди. Ми не стали шукати винуватого, не почали один одному дорікати, мовляв, як ти граєш, що робиш… Ні, такого не було й близько. Кожен окремо і ми всі разом чудово розуміли, що знаходимося на грані провалу у матчі. А що таке завалити гру у першому ж поєдинку після тривалої літньої паузи та ще й в ситуації, коли ми не кращим чином, м'яко кажучи, відіграли перше коло. Поразка могла призвести до повної катастрофи – справжнього провалу усього сезону. Але ми зчепили зуби, почали максимально дисципліновано грати в обороні…

– Вибач, що перебиваю, але не так вже й дисципліновано. Адже «Антарес» ще до перерви зумів збільшити свій доробок з 10-ти ігрових очок до 18-ти…

– Та це нормально. Головне, ми почали діяти в захисті значно краще. А коли б продовжили грати так, як на перших хвилинах, то в мене немає жодних сумнівів, що на другий тайм ми могли б вже й не виходити. Так, ми дозволили «Антаресу» зробити ще одну спробу та забити ще один штрафний. Але при цьому й самі почали вдало грати на контратаках. Кияни нас потужно тиснули на п'ятиметровій лінії – ми ледве стримували їхній штурм нашої залікової зони упродовж кількох хвилин. Але ми вистояли і в подальшому, ще до перерви, мій брат Данило (на фото нижче – зліва) оформив дві спроби. Спочатку вдало зіграв Павло Галан, який ногою вивів його у прорив, а згодом Данило вчасно, як він це вміє робити краще за інших, опинився на вістрі атаки, коли ми розіграли красиву флангову контратаку. А ще ми реалізували одну спробу та три штрафних і пішли на перерву, нехай і з незначною, але перевагою у рахунку – 21:18.

– А по перерві «Антарес», як це часто з ним буває, підсів функціонально і ви, що називається, його взяли голими руками?

– Ну я б не став так категорично говорити, що кияни фізично здали. Та це зовсім так і не було! Адже вони фактично до кінця матчу продовжували чинити доволі серйозний тиск на нашу оборону. А ми весь матч, що в першому таймі, що в другому, грали від оборони. Інша справа, що по перерві ми дуже надійно діяли в захисті. Ну а рахунок виріс до комфортної переваги, бо не тільки класно тримали оборону, а й продовжували швидко вибігати в контратаки. Та й зі стандартами зіграли не погано – реалізували ще по одній спробі та штрафному.

– До речі, чому в цій грі ти не підходив до м'яча бити стандарти? Адже саме ти є штатним їхнім виконавцем у команді.

– Так, але справа в тому, що я отримав ушкодження правої стопи – тож не можу зараз бити в повну силу. Тому з «Антаресом» один штрафний забив мій брат Данило, а решту ударів виконував наш наймолодший гравець – син головного тренера команди Олександр Кірсанов. І до речі, робив це зовсім непогано…

– А в суботній грі проти одеського «Політехніка» ти вже зможеш повернути собі функції штатного виконавця стандартних ударів?

– Схоже, що ні. Надто мало часу залишається до гри, аби я був готовий бити на всі сто відсотків. А якщо стримувати себе при ударах, бо є ймовірність погіршити стан ноги та й загалом рецидиву травми, то краще взагалі утриматися від ударів. Тим більше, що у нас, як показує практика, є кому виконувати стандарти.

– Добре, а взагалі ти в цій грі зіграєш?

– Готуюся. Ми всі з нетерпінням чекаємо цього матчу. Команда дуже добре і багато тренувалася після повернення з літньої відпустки. Наша перемога над «Антаресом» – це однозначно плід нашої роботи на тренуваннях упродовж усього серпня. Тож ми хочемо продовження такого солодкого відчуття перемоги. А в мене є саме на цей матч додаткова мотивація. Адже через коронавірус (я весною пропустив два місяці) не грав у матчі першого кола проти «Політехніка» в Одесі. Тож хочу команді допомогти взяти реванш за прикру поразку. Ми всю гру вели в рахунку, але помилка в кінцівці зустрічі звела нанівець всі наші зусилля і в підсумку поразка в три ігрові очки. Так, ми отримали бонусний бал до заліку в турнірній таблиці, але ж мали отримати чотири…

– Які сильні сторони можеш виділити в грі студентів з Одеси?

– Коли говорити про гру першого кола, яку я дивився по інтернету, то мені здалося, що вони були трохи кращими в силовій грі – дуже непогано діяли в сутичках. Але в комбінаційному плані, зокрема, в проведенні атак віялом, на мій погляд, ми дивимося краще. Тому я вважаю, що у нас є всі шанси перемогти. І ми дуже хочемо виграти цей матч. Адже наразі ситуація складається таким чином, що у нас все ще є надія за підсумками сезону пробитися на призове місце. Ми з хлопцями домовилися, що поки у нас є бодай найменший шанс боротися за бронзу, ми будемо це робити.

– Новачки команди вам у цьому допоможуть?

– Так вони вже це роблять: у грі проти «Антареса» Володя Сімчук поклав одну спробу. Дуже швидкий і вправний гравець. Так само, як і Андрій Бондарчук, який також перейшов у «Сокіл» з Рівного. Вважаю, що і один, і другий – це підсилення нашої команди однозначно.

– Напевне, не можна забувати й про те, що «Сокіл» у суботу гратиме вдома, а значить на його стороні буде й підтримка рідних трибун…

– Звичайно. До речі, присутність на матчі в Києві з «Антаресом» футбольних фанатів «Карпат» (приїхавши до столиці підтримати українську збірну з футболу в матчі проти французів, вони прийшли повболівати й за регбістів «Сокола» – ред.) дуже нам допомогла виграти. Знаєте, можливо це й просте співпадіння, але саме коли львівські фанати з'явилися на стадіоні, а вони спізнилися на дебютні хвилин десять, у нас минулася ота розгубленість на старті гри з «Антаресом», про яку я згадував вище, і вже за їх підтримки ми почали додавати у грі і зрештою впевнено виграли матч. Тому я не сумніваюся, що домашній стадіон та рідні вболівальники обов'язково повинні нам допомогти обіграти одеситів.

kamp-sport.com