Карина Храмова: «Коли я беру свисток в руки, то отримую велике задоволення. Наче я там, де і повинна бути, на своєму місці»

Одна з найкращих арбітрів України Карина Храмова поділилася з прес-службою Федерації регбі України історією свого успіху в регбі.

- Як ви потрапили в регбі?

- У дитинстві хотіла займатися баскетболом і пішла на нього в 11-12 років в свою школу.

Проводила тренування вчитель фізкультури Окольнича Марина Михайлівна.

Тренувалася з хлопчиками 9-11-х класів. Дівочої команди не було, тому хлопчики випустилися, і після цього секцію баскетболу закрили.

Займалася я десь пів року, після чого Марина Михайлівна запропонувала мені спробувати себе в незвичній грі зі стрічками і м'ячик як диня. Мені на той момент було все ще 11-12 років.

І ось так почалася моя кар'єра в регбі. Спочатку зі стрічками, потім без них в юніорській команді, а потім і в дорослій.

- А в суддівство?

- Починала судити вже в 15 років. Спочатку регбі-5, з якого я починала, потім старше, але з прапорцем показувала аут. Поступово почала виходити в поле судити діток, а потім і дорослих.

- Які задатки необхідні, щоб стати арбітром?

- Душа сама повинна до цього лежати. Коли я беру свисток в руки, то отримую велике задоволення. Наче я там, де і повинна бути, на своєму місці. Арбітрів не вибирають за зростом, вагою, швидкістю. Головне, бажання і прагнення вдосконалюватися.

- Як зазвичай проводите суддівську підготовку до сезону, до матчів?

- Так як я паралельно граю в команді збірної Одеси, то готуюся на тренуваннях. (сміється)

- Нещодавно ви судили поєдинки чемпіонату Європи з регбі-7 в дивізіоні «Conference», який проходив в Сербії. Чим запам'ятався цей турнір для вас?

- Раніше я літала за кордон, але не сама. Це був перший раз, коли я полетіла кудись одна. Боялася, що я взагалі не долечу, тому що у мене була пересадка в Стамбулі, а там дуже великий аеропорт.

Емоцій від турніру було море і тільки найпозитивніші. Організація змагань на найвищому рівні, як і атмосфера. Судді з різних країн, які тільки познайомилися, підтримували один одного так, як ніби знайомі дуже давно. Це дуже вражає.

- Наскільки важче було працювати на даному турнірі на відміну від чемпіонату України?

- Не було сильно важко, але я дуже сильно хвилювалася, бо це все ж таки Європа, інша мова. Спочатку думала, що я подивлюся, як відпрацює інший іноземний суддя, і трохи заспокоюся. Але, як на зло, саме мені доручили відкривати турнір.

Нещодавно я судила чоловічу Суперлігу з регбі-7 в Харкові, і я вам скажу, там я переживала так само, тому що чоловіки набагато швидші, хоч це було в Україні. Тому, вважаю, що українська першість нічим не поступається чемпіонатам Європи.

- Як проходить відбір суддів на міжнародні змагання з регбі?

- Ми судимо в Україні і у нас є записи нашого суддівства. На даний момент я потрапила в Європу завдяки координатору програми розвитку українських регбійних суддів Євгену Прокопі. Він надіслав відео мого суддівства в Європейську федерацію регбі, і там я їм сподобалася. Якби не Женя, то ще не знаю, побачили б мене в якості арбітра на міжнародних змаганнях чи ні.

- Як ви навчилися не реагувати на негативні вигуки вболівальників під час матчів?

- Коли ти розумієш, що практично все залежить від тебе, так як у тебе свисток, ти повністю зосереджений на грі і на діях гравців, то абсолютно нічого не чуєш, що відбувається на трибунах. Тільки коли виходиш з поля, тобі кажуть: «ох, там так на тебе кричали, як ти після такого?», а я у відповідь запитую: «кричали? а що кричали? я нічого не чула». (сміється)

- За що ви любите суддівство?

- Я люблю суддівство, але найбільше я люблю регбі, я їм живу. Я люблю саме цю гру. Ми зазвичай говоримо, що «ми хворі регбі» - в хорошому сенсі. Якщо є можливість ще глибше зануритися в регбі, чому б і ні.

- Найбільш незвичайний випадок у вашій суддівській кар'єрі?

- Колись давно я приїхала судити в Тернопіль, то була дуже здивована. Нас привезли на поле, де паслись корови, і нічого не було крім футбольних воріт. Але що поробиш… (сміється)

- Цього року жіноча національна збірна України стала чемпіоном Європи з регбі-7 в дивізіоні «Trophy». За рахунок чого було досягнуто цей результат?

- На жаль, на другий тур чемпіонату Європи з регбі-7 в дивізіоні «Trophy», який проходив у Будапешті, я не потрапила по ряду причин. Але можу сказати, що це велика заслуга тренерів клубів, тренера збірної Олександра Мігунова, що ми завоювали золоті нагороди континентальної першості в дивізіоні «Trophy». Звісно, варто відзначити і самовіддачу дівчат, тому що всі регбійні клуби в Україні не мають професійного статусу.

Можу сказати, що наш тренер Крістіна Катілова дуже добре працює з нами в клубі, покращує всі наші якості, щоб нас викликали на збори. Адже саме Одеса делегує найбільшу кількість гравців до національної збірної України.

- Як вам вдається поєднувати кар'єру гравця з суддівською роботою?

- Іноді доводиться йти «на жертву», як було з дивізіоном «Conference». Саме 5 червня був 3-й тур жіночої Суперліги у Львові, і в ті ж терміни проходив чемпіонат Європи з регбі-7 в дивізіоні «Conference». Спасибі тренеру і дівчаткам, що відпустили мене і гідно виступили в національній першості.

Додамо, що цими вихідними в Кишиневі Карині Храмовій випала честь відсудити відбір на чемпіонат Європи з пляжного регбі - фінал між Росією і Румунією!