Ольга Суркова - про пляжне регбі, табір «Yellow Melon» та суддівську роботу

Rugby.od.ua продовжує підбивати підсумки сезону 2020 року. Сьогодні ми поспілкувалися з колишнім капітаном збірної України, багаторазовою чемпіонкою України і Румунії, справжньою фанаткою регбі, що продовжує займатися розвитком жіночого регбі в Україні та його популяризацією як в Одеській області, так і далеко за її межами, організатором традиційного турніру з пляжного регбі «Black Sea Rugby Cup», регбійним суддею і засновником тренувального табору «Yellow Melon» Ольгою Сурковою.

- Ольго, оскільки ви багато сил і часу вкладаєте в розвиток і популяризацію жіночого регбі в Україні, моє перше запитання стосується ваших вражень від минулих чемпіонатів і Кубка нашої країни серед дівчат усіх вікових категорій.

- В цілому, я вважаю, що жіночі турніри пройшли дуже добре, навіть чудово, адже все було зіграно вчасно, без переносів, якихось додаткових нюансів і проблем. Якщо говорити про Суперлігу, то, як ви знаєте, ми зробили все від себе залежне, щоб всі матчі транслювалися в онлайн-режимі в інтернеті і на телебаченні, на місцях проведення турів працювали фотографи, журналісти, про жіноче регбі говорили у всій країні і регулярно. Це важливо для самих команд, важливо для популяризації жіночого регбі в Україні.

- Чемпіонками України стали відразу чотири команди з Одеси: U-16, U-18, U-21 і, звичайно ж, жіноча збірна Одеси. Що скажете з цього приводу?

- Звичайно ж, можу тільки порадіти тому, що дівчатка з Одеси зібрали всі головні нагороди, жіноче регбі в нашому місті процвітає і розвивається в правильному напрямку - починаючи від наймолодших регбісток, закінчуючи командою Суперліги. В Одесі відмінна школа, правильно вибудована інфраструктура, яка дає результат, постійно доводить, що найсильніші регбістки України живуть і тренуються саме в нашому місті. Хоча, звичайно, хочеться відзначити, що в інших містах також з'являються сильні гравці, команди.

Розвиваючи жіноче регбі в Україні в цілому, я часто наводжу іншим командам в приклад саме збірну Одеси, загальну структуру жіночого регбі в нашому місті. Мені дуже хочеться, щоб команд ставало більше, щоб вони ставали сильнішими. Думаю, буде ще цікавіше спостерігати за іграми жіночого чемпіонату, якщо всі колективи показуватимуть сильне, сучасне регбі, а переможці будуть визначатися в самій кінцівці матчів, а не ще до старту, як це часто траплялося раніше. Одне з наших завдань - створити класну атмосферу чемпіонату України, конкуренцію, адже тільки в конкуренції гравці можуть розвиватися, рости, а згодом отримувати виклик у національну збірну України, вже захищаючи честь держави на міжнародній арені, а не тільки свого клубу в межах країни.

- Окремо хотілося б поспілкуватися з вами про ваше «дітище» - тренувальний табір «Yellow Melon». Розкажіть нам про цей проєкт і про те, наскільки важливо в наш час проводити такі табори ...

- Я дуже рада, що в минулому році змогла створити і реалізувати даний проєкт - табір «Yellow Melon», який приносить величезну користь розвитку жіночого регбі.

Це дуже здорово, коли регбістки з різних команд і різних країн світу збираються в одному і тому ж місці, грають в регбі, разом тренуються, діляться досвідом, спілкуються, відпочивають. У 2020 році ми організували два таких табори, які, безумовно, позитивно вплинули на всіх, адже регбістки отримують тренувальний та ігровий досвід, в тому числі пробуючи свої сили в протистояннях з представниками інших країн, тренери проходять майстер-класи, навчання, судді спілкуються між собою, також працюючи над своєю кваліфікацією. Всі, як то кажуть, займаються своєю справою, але в підсумку це позитивно впливає на рівень гри команд і суддівства.

Я впевнена, що це той проєкт, який реально повинен жити і розвиватися в майбутньому. Було б здорово, щоб в рамках «Yellow Melon» наші команди змогли грати з клубами і збірними з інших країн, збірною європейських клубів, найсильнішими регбістками світу. Я над цим працюю, вважаю, що у нас все вийде.

- Ще один проєкт, який ви організовуєте, полюбився регбістам з усієї України і не тільки України - Кубок Чорного моря з пляжного регбі «Black Sea Rugby Cup». Як оціните турнір 2020 року, з огляду на пандемію, і чого чекати цього року?

- «Black Sea Rugby Cup» - це наше спільне «дитя», яке «народилося» ще в 2015 році за підтримки Олега Етнаровича, Віталія Етнаровича, Максима Суркова, людей, які люблять регбі, живуть цією грою, розуміють, що іноді потрібно змінити локацію, покриття, поєднати приємне з корисним - безкомпромісні матчі з активним відпочинком, кайфувати від процесу, сонця, моря, засмагати, зміцнювати свої м'язи і набиратися позитивної енергії перед осінньої частиною сезону.

На жаль, в минулому році нам не вдалося зібрати в Одесі всіх бажаючих - пандемія коронавірусу внесла свої серйозні корективи, в тому числі, не зуміли вирватися до нас друзі з Молдови, які завжди приїжджають до нас з хорошим настроєм, подарунками, цукерками і вином, завжди нас якось дивують, але при цьому складають серйозну конкуренцію нашим регбістам. Але не тільки молдавани хотіли взяти участь в Кубку Чорного моря, а й представники інших країн ближнього зарубіжжя.

Але ми раді, що навіть в такий складний період зуміли зібрати команди з різних міст України, провели окремі змагання серед дорослих та ветеранів, серед дівчат, а також серед дитячо-юнацьких команд кількох вікових категорій.

Окремо хотілося б подякувати нашим ветеранам, які завжди намагаються триматися на високому рівні, зберігають свій азарт, борються з молоддю, б'ються до останнього, хоча їм, звичайно ж, часто буває дуже складно грати в настільки спекотну погоду по кілька ігор за короткий проміжок часу.

В цілому, «Black Sea Rugby Cup» пройшов добре, команди отримали свої нагороди від організаторів і спонсорів, яким, до речі, теж сподобалося брати участь у проєкті. Тобто, ми ростемо, незважаючи ні на що, розвиваємося, думаємо про майбутнє.

- Чи варто чекати якихось серйозних змін в «Black Sea Rugby Cup»-2021?

- Так, плани у нас великі! Сподіваємося, що кордони все-таки будуть відкриті, до нас приїдуть / прилетять всі бажаючі. В цьому році, можливо, ми проведемо всеукраїнський турнір в іншому форматі - в форматі трьох етапів - в Черкасах, Києві та Одесі. Причому, думаю, фінальний етап в Одесі може навіть розтягнутися на два дні, щоб ми змогли приділити належну увагу і дітям, і дівчатам, і дорослим. У будь-якому випадку, я впевнена в тому, що це буде круте видовище для всіх шанувальників регбі і для звичайних уболівальників.

- У 2020 році, крім усього іншого, ви багато часу провели на полях України в якості судді - і головного, і бокового, до того ж, вас визнали найкращою суддею-жінкою країни. Поділіться своїми емоціями з цього приводу!

- Як ви самі знаєте, в регбі я намагаюся встигнути скрізь і всюди. Кар'єру гравця професійного рівня я, фактично, в минулому році закінчила, але регбі залишиться в мені назавжди. Думаю, в майбутньому періодично буду грати «для себе», але також розумію, що можна і потрібно розвиватися вже в інших іпостасях - і в менеджменті, і в суддівстві, і в тренерській роботі. На даному етапі я вибрала для себе бути своєрідним «диригентом» в регбі, у якого замість його палички - суддівський свисток. Займаюся цим уже досить давно, закінчила всі необхідні курси, отримала необхідні знання, а в 2020 році, оскільки вже не грала, багато уваги змогла приділити саме суддівству. Я намагалася і, думаю, у мене непогано вийшло. На полі я працюю за принципом: є одна команда і друга, правила регбі, м'яч, нікого не ділю на «своїх» і «чужих», навіть якщо з боку хтось висловлює свої думки з цього приводу. Я - за чесну гру, а розмови завжди були, є і будуть. Потрібно просто намагатися бути об'єктивним, слідувати правилам, дотримуватися духу гри, диригувати грою так, щоб це не заважало гравцям. Приємно, звичайно, що мене визнали найкращим суддею-жінкою в Україні, але ніяка «корона» з цього приводу у мене не з'явилася. Навпаки, це - нова відповідальність за тих, хто віддав за мене свої голоси - і в суддівському корпусі, і в рядах звичайних шанувальників регбі і, звичайно ж, регбістів і регбісток. Я знаю і розумію, що повинна рости, розвиватися, не зупинятися на досягнутому, адже у мене є мета і мрія - стати суддею Світової серії. Крім того, хотілося б попрацювати на Олімпійських іграх. Мені ці олімпійські кільця навіть сняться періодично! (Сміється)

Тому потрібно до цього прагнути, ставити перед собою правильні завдання, цілі, йти до них і розвиватися. Головне зараз те, що мені подобається бути суддею. А якщо мені це подобається - потрібно цим займатися. Все повинно приносити задоволення.

rugby.od.ua