Про життя львівського регбі під час національно-визвольної війни проти російських окупантів

Ранок 24 лютого почався з новин про обстріли аеропортів. Якраз в цей час ми були на Закарпатті у смт. Воловець на навчально-тренувальних Зборах команди Збірної України під керівництвом Артура Мартиросяна. Наші Збори перервала війна. Ми поснідали, забрали хлопців з Хмельницька і Франківська, попрощались зі всіма і вирушили на Львів. Ми не розуміли, що буде далі, але побажали один одному успіхів і роз’їхались по своїх областях. Зв’язок з всіма тримаємо. Допомагаємо кожен чим може. На той час люди в Закарпатті думали, що у Львові вже відбуваються бойові дії. Телефонна мережа не працювала, через перенавантаження.

Фактично відразу після приїзду до Львова за ініціативою президента Федерації Регбі Львівщини - Петра Адамика було прийняте рішення про створення Регбійної територіальної оборони. Ми почали підлаштовувати наш стадіон «Юність», який розташований на вулиці Болгарська,4, під табір для біженців. Винесли всі тренажери, розставили матраси. Поступово почали розподіляти обов‘язки.

У перші дні війни почався шалений приїзд біженців. Друзі-регбісти зі східних областей дзвонять і попереджають про приїзд родичів, ми цілодобово забираємо людей з вокзалу і відвозимо на «Юність». Деякі наші гравці поселяють в себе вдома по 2-3 сім‘ї. Тренер жіночої збірної та наш гравець Артем Глинка забезпечує біженців безкоштовним харчування. Інколи використовуємо продукти з гуманітарної допомоги для приготування страв.

Дівчата з жіночої збірної «Левиці» допомагають готувати для біженців, а також нарізають стрічки для маскувальних сіток.

Роботи насправді дуже багато: розгрузка гуманітарної допомоги, розселення біженців, організаційні моменти, допомога при перевезеннях, забезпечення харчування, чергування тощо. Кожен гравець нашої команди долучив родичів або друзів, які бажають допомагати.

Більшість львівської команди в складі нашої Регбійної територіальної оборони. Богдан Ханьков, Роман Чорнописький, Ігор Ващук - на передовій у складі ЗСУ. Ігор Воробель - ще за місяць до початку війни брав участь у тренувально-навчальних діях під Харковом. Також гравці, які минулого року грали за львівську команду є випускниками Львівської Академії Сухопутних військ. Відповідно захищають нашу Державу у гарячих точках.

Організували навчання по медичній допомозі для всіх наших з Регбійної оборони:

Також кілька разів на тиждень, по можливості, проводимо тренування по тактичній допомозі:

Також на днях ще один гравець зі Львова Мартин Грищенко вступив до складу ЗСУ.

Якщо описати діяльність львівської оборони в кількох словах від початку війни: то це всебічна допомога ЗСУ та біженцям під керівництвом Адамика Петра Михайловича.

Стараємось по максимуму приймати гуманітарну допомогу з країн Європи, розподіляємо її по «гарячих» областях, допомагаємо біженцям, розподіляємо обов‘язки по волонтерах з Регбійної територіальної оборони. Паралельно організовуємо медичне навчання та фізичну підготовку: тактичні тренування, навички володіння зброєю.

Загалом - готуємось.

Ще у якості «психологічного розвантаження» організовували гру для усіх бажаючих в неділю. Кожен може зіграти в регбі незалежно від віку, навичок і статі.

Про життя львівського регбі під час національно-визвольної війни проти російських окупантів

15 фотографій