ДМИТРО ФЕДІШИН – ПРО ПІДГОТОВКУ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВИСТУПІВ «КРЕДО-1963» У 2023 РОЦІ

У 2023 році флагман одеського регбі – «КРЕДО-1963» – взяв участь у двох всеукраїнських турнірах – у Суперлізі з регбі-7 та Суперлізі з регбі-15. В обох випадках одесити закінчили змагання на п’єдесталі пошани – на третьому та другому місцях відповідно.

Про те, як «кредівці» готувалися до турнірів, яким вийшов сезон для команди в ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua розповів наставник одеситів Дмитро Федішин.

– Дмитре Олександровичу, через повномасштабну війну ви з родиною виїхали з України навесні 2022 року, але за рік повернулися до Одеси. Буквально з перших же днів після цього було поновлено вашу роботу на чолі тренера регбійного клубу «КРЕДО-1963». Розкажіть, будь ласка, про той період підготовки до сезону. Наскільки я пам’ятаю, було важкувато…
– Перш за все, хотілося б відзначити те, що навіть у такій важкій ситуації, у якій опинилася наша країна з початком повномасштабної війни, керівництво Федерації регбі Одеської області та Одеської регбійної спілки продовжувало працювати. Це дуже важливо та викликає повагу. Керівництво діяло, заряджало тренерів, мотивувало їх, фінансувало, по мірі можливості, ставило певні цілі та задачі, що дуже важливо. І це притому, що Одеса вже майже два роки живе під постійними повітряними тривогами, обстрілами, вибухами, що змінило життя людей.

Щодо вашого питання, то ми зібралися на стадіоні «Академія Спорту» 14 березня минулого року, поспілкувалися із хлопцями, сказали їм, що команду буде заявлено для участі у Суперлізі з регбі-7. Перед нами одразу була поставлена задача зібрати повноцінний склад, вибудовати якісний тренувальний процес, підготуватися, спробувати досягти максимально високого результату у цей ювілейний для одеського регбі рік. Втім, як ви знаєте, гравці відвідували тренування, як то кажуть, за можливості: хтось ходив у тренажерний зал, хтось – займався із нами на синтетичному полі, а коли дозволяла погода – ми вже перейшли на велике трав’яне поле. Тоді ми як могли – так і тренувалися. Поступово в нас організувався певний «кістяк» із десятка-дванадцяти регбістів різного віку та рівня підготовки. Добре, що в останній момент до команди долучилося кілька ветеранів, гравці, які почали активніше тренуватися та взяли участь у Суперлізі з регбі-7.

– У якому настрої команда підходила до старту сезону? Третє місце, на ваш погляд, це максимальний результат, якого ви могли досягнути у Суперлізі з регбі-7, чи можна було поборотися за титул?
– Попри всі проблеми та негаразди, ті, хто готувався із нами до старту у Суперлізі з регбі-7, з нетерпінням чекали на можливість зіграти, усі йшли до однієї мети, готувалися із наснагою. Щодо результатів, то, звичайно, ми не задоволені. Всі відчували, що могли виступити краще. Але, на жаль, на той момент загальна фізична підготовка гравців була на дуже низькому рівні. І як би ми не хотіли її поліпшити – для цього був потрібен час, багато часу, це ж справа не одного тижня, не одного місяця і навіть не трьох… На жаль, команда активно вмикається у роботу лише тоді, коли готується до певної події – до першого туру, до якогось конкретного офіційного матчу тощо. Так і було навесні: зрозуміли, що попереду Суперліга з регбі-7 – почали більше відвідувати тренувань, проводити спаринги зі старшими вихованцями «Анатри» чи з альтернативною командою, складеною із юних регбістів одеських шкіл.

– Тобто мотивація у гравців з’являється лише з наближенням самих змагань…
– Саме так. Гравці активно збираються та починають працювати лише перед змаганнями, а от тривалий підготовчий процес проходить, зазвичай, у дуже скромному за кількістю регбістів складі. Це, звичайно, не тішить, хотілося б, аби більше регбістів були зацікавлені у відвідуванні тренувань та повноцінній підготовці до турнірів, були більше захоплені цим видом спорту.

– Але ж вимагати від них цього ви не можете, бо клуб непрофесіональний, контрактів немає…
– Так, професіональних контрактів у нас дійсно немає, ми не можемо вимагати від гравців бути присутніми на всіх тренуваннях, але ж у нас є певні зобов’язання один перед одним. Ми ж для чогось збираємося, тренуємося, ставимо якісь задачі, хочемо вигравати…

– Дуже приємною новиною стала заява Федерації регбі України про те, що, попри всі негаразди, восени все ж буде проведено Суперлігу з регбі-15, хай і за участі всього трьох команд…
– Так, після завершення турнірів із регбі-7 ми зібрали команду, поговорили про майбутню участь у Суперлізі з регбі-15, почали готуватися до змагань, відвідуваність тренувань зросла. По суті, команду було зібрано десь за три тижні до старту. Ці три тижні були дуже насиченими. Ми пройшли багато регбійних тем – відпрацьовували «сутички», коридори, контратаки, атаки «віялом», захист, працювали над технікою, тактикою… Але знову зіткнулися із тим, що гравцям елементарно не вистачає загальної фізичної підготовки. А так, в принципі, я вдячний усім хлопцям, які брали участь у тренувальному процесі, вони витрачали свій особистий час, були з нами, викладалися настільки, наскільки могли на той момент. В принципі, спілкуванням між гравцями, командним духом хлопців я залишився задоволений. Так, багато чого не виходило з того, що ми планували, але, не забувайте, було багато психологічних моментів, все ж, нам доводиться тренуватися та грати у стані повномасштабної війни, а зараз важко абстрагуватися від того, що відбувається в Україні. Тут і хвилювання, і відчуття тривоги, і певні страхи та переживання за рідних та близьких… Це ж все впливає на нас суто негативно. Я сподіваюся на те, що Збройні Сили України у найближчому майбутньому переможуть окупантів, Україна виграє цю війну і через деякий час ми будемо жити, тренуватися та грати під мирним українським небом.

– Керівництво «КРЕДО-1963» поставило не дуже високу оцінку виступам команди у Суперлізі з регбі-7. Власне, ви також зазначили, що розраховували на більш високі місця. А що скажете з приводу регбі-15? «Срібло» для «КРЕДО» – це вже звичний «метал», але усі хотіли «золота» у ювілейний для одеського регбі рік – рік 60-річчя…
– Зважаючи на те, що у 2022 році взагалі не проводилася Суперліга з регбі-15, тобто, ми не грали офіційні матчі два роки, казати слово «звичне» навряд чи доречно. Багато хто знаходився у далеко не найкращому стані – і фізичному, і психологічному, і технічному. Скажу відверто: всі наші гравці можуть та мають грати набагато краще, ніж грали минулого року. Але усі ми розуміємо, що хлопці не можуть викреслити себе зі свого звичайного життя – вони мають працювати, багато хто поєднує одразу кілька місць роботи, у них є родини, діти, багато різних справ та зобов’язань… Я розумію кожного гравця, його стан, розумію, наскільки важко після важкого робочого дня приїжджати на тренування, викладати останні сили у тренажерному залі чи на регбійному полі, після чого ще й залишатися після заняття та допрацьовувати якісь елементи. Але ми мали те, що мали… Повторюся, гравці були у далеко не найкращому фізичному стані, не вистачало індивідуальної підготовки, командної гри. Не забувайте, що будь-який стрес усі ми або заїдаємо, або «запиваємо». За таких обставин вимагати від свого організму максимальних результатів неможливо. Ну і ми яскраво побачили те, що не готові фізично, у другому таймі першого матчу зі збірною Києва. У першій половині ми більше часу провели на половині поля киян, вели у рахунку, але потім… Ви самі знаєте.

Та й львівський «Сокіл» не був на голову сильнішим за нас, навіть попри значне посилення складу. Нам довелося витратити дуже багато зусиль для того, аби виграти у львів’ян. Ну а в фіналі ми перемогли на морально-вольових. Так, нам хотілося більшого, але вже є те, що є – команда здобула срібні медалі та пішла на відпочинок.

– Окремо хотілося б запитати про «легіонерів» «КРЕДО»: минулої осені за команду зіграли відомі гравці збірної України Вадим Сівак та Мирослав Шуляк із хмельницького «Поділля». Розкажіть про те, як вони з’явилися у команді та наскільки корисно зіграли?
– Насправді, рішення долучити до нашої команди Вадима та Мирослава з’явилося у нас досить спонтанно. Ми планували грати лише одеситами, у той час як збірна Києва та львівський «Сокіл» підсилилися великою кількістю регбістів із інших команд, які не брали участі у змаганнях. Але коли дізналися про те, що Сівака та Шуляка ніхто не заявив, а у них було бажання зіграти у Суперлізі перед матчами збірної України, вирішили запросити їх приєднатися до «КРЕДО». Підготовка в нас була не такою активною, як хотілося, залишалися певні питання щодо деяких позицій, тому таке підкріплення ми зустріли з радістю. Приємно, що хлопці відгукнулися та допомогли нам у сезоні.

– Наскільки важко було їм влитися у нову команду?
– Не скажу, що було легко, адже Вадим та Мирослав не тренувалися із нами в Одесі: вони приїхали до Києва, де ми грали першу гру у сезоні, поспілкувалися із командою, провели лише одне заняття. Про результат того матчу ви знаєте. А от після того вони приїжджали до Одеси за кілька днів до ігор із «Соколом» та фінальним протистоянням зі збірною Києва, виходили в основному складі і, скажу, показали хорошу гру.

– Чим команда займалася після завершення сезону? Як провела грудень і чи вже почала готуватися до нового сезону?
– У грудні минулого року ми тренувалися за системою «хто як може»: був тренажерний зал, синтетичне поле, ми працювали над технікою передачі, грали у футбол… Хлопці приходили на тренування, але їхня кількість була дуже невеликою – регулярно заняття відвідували лише три-чотири, інші – лише кілька разів на місяць. Зараз новорічні свята вже закінчилися, отже, з цього тижня ми починаємо тренуватися більш командно. Сподіваюся, що хлопці добряче відпочили, як слід налаштувалися на важку роботу, тренуватимуться із завзяттям та бажанням, аби навесні та влітку «КРЕДО» зіграв краще, ніж минулого року. А там подивимось!

– До речі, яким обіцяє бути новий сезон? Вже є хоча б попередній календар для команд Суперліги з регбі-7 та регбі-15?
– Ні, зараз ще нічого невідомо, ми чекаємо на календарі, від яких і будемо відштовхуватися і будувати наш тренувальний процес. Зараз найголовніше – зібрати команду, вмотивувати її, зробити так, аби вона підійшла до змагань якомога більше підготовленою. Сподіваюся, на тренування приходитиме не лише молодь, а й наші досвідчені гравці, які нам дуже й дуже потрібні, без яких ми не зможемо досягти високих результатів. Коли немає чіткої інформації про те, коли і де ми гратимемо, дуже важко щось планувати та готуватися. Тому зараз ми лише потроху виходимо зі «сплячки», входимо у тренувальний процес, тобто, знову починаємо все з нуля.

rugby.od.ua