ДМИТРО ФЕДІШИН – ПРО УСПІХИ ЧОЛОВІЧОЇ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ З РЕГБІ-7 У 2023 РОЦІ

До вашої уваги – ексклюзивне інтерв’ю Rugby.od.ua із Дмитром Федішиним – головним тренером чоловічої збірної України з регбі-7, яка влітку минулого року блискуче виграла другий за престижністю дивізіон чемпіонату Європи.

– Дмитре Олександровичу, перемога збірної України у дивізіоні «Trophy» чемпіонату Європи стала справжнім ковтком свіжого повітря для поціновувачів регбі у нашій країні. За командою було приємно спостерігати, ми всі тримали кулачки за хлопців, а вони подарували нам яскраву перемогу у турнірі. Скажіть, як вам вдалося за доволі короткий час поєднати в настільки бойовий колектив регбістів із різних регіонів, різного рівня підготовки та досвіду?
– Насправді, наш колектив у тому вигляді, в якому він виграв чемпіонат Європи у дивізіоні «Trophy», сформувався вже доволі давно. Хіба що у збірній щороку з’являється кілька молодих гравців, дебютантів, але «кістяк» із найсильніших регбістів України залишався таким, яким і був. Але я хотів би відзначити, що молодь, яка поповнює склад національної збірної України, приходить із юніорської команди, тобто, хлопці ще до свого дебюту багато чого знають, правильно навчені, розуміють, що робити, як робити, що на них чекає, які навантаження буде запропоновано. Це – великий плюс для нас, адже, це дозволило у короткі строки поєднати усіх в один колектив, який міг вирішувати максимальні задачі.

Також важливо зазначити, що у 2023 році було проведено повноцінний чемпіонат України з регбі-7 серед команд Суперліги, що дало величезний поштовх для регбістів, дозволило підготуватися багатьом із них до чемпіонату Європи. Також зазначу, що дуже корисним вийшов міжнародний турнір у Литві, за результатами якого ми побачили усі наші помилки, над якими слід було попрацювати перед стартом чемпіонату. Отже, результат, якого ми досягли у підсумку, це – тривала робота. Також додам, що нам пощастило, що у Хорватії ми грали три дні по два матчі, а не весь турнір за вихідні, тобто, хлопці мали достатньо часу на відновлення.

– А були якісь проблеми? Про них не говорять під час турніру, але ж зараз, після завершення змагань, можна…
– Я не скажу, що це можна назвати саме словом «проблема», але, попри те, що в нас була сильна, збалансована команда, ми не могли знайти рівноцінної заміни нашому дванадцятому номеру – Олегу Косареву, а також Вадиму Сіваку. Це – гравці високого рівня, справжні лідери збірної і своїх команд.

– Що вони, власне, і довели своєю грою та результатами на чемпіонаті Європи!
– Так, ви самі бачили, наскільки яскраво, потужно зіграв Вадим Сівак, який у підсумку отримав від організаторів індивідуальну нагороду «Кращий гравець турніру». Але я хотів би окремо відзначити капітана команди Олега Косарева. Він вів команду вперед, діяв дисципліновано, організовано, без страху та паніки. Це – дуже хороший, сформований регбіст, спортсмен із великої літери, з величезним досвідом, «купою» титулів за плечима, який не розмінюється на дрібниці, він – справжній символ українського регбі. Олег часто робив на полі такі дії, які кажуть про нього лише як про сильну особистість, з якої треба брати приклад наступним поколінням.

– Що скажете про одеситів, які брали участь у чемпіонаті Європи у регбійці збірної України? Дуже приємно вразив Богдан Качуровський, який реально увірвався до основного складу та демонстрував зрілу і потужну гру…
– Якщо казати про Богдана Качуровського, то він був одним із небагатьох, хто тренувався постійно, регулярно, багато, майже не пропускав тренувань, будь то заняття з важкої атлетики, легкої атлетики чи тактико-технічний розбір. Скажу, що навесні у «КРЕДО-1963» недарма саме його було обрано капітаном команди. Від Богдана йшла потужна енергія, він був сповнений неймовірних емоцій, викладався не лише в іграх, а й на кожному тренуванні, дуже старанно підходив до всього. До чемпіонату Європи Богдан підійшов із неймовірною мотивацією, він був заряджений, дуже хотів проявити себе, хотів довести усім і, в першу чергу, собі, що він добре підготувався та може принести багато користі збірній України. Для Богдана цей турнір був першим, але він впорався на «відмінно»: до основного складу він буквально «увірвався» із лави запасних, після чого вже незмінно виходив у стартовій сімці. І це притому, що нападники у нас були топові – Андрій Орін, Давид Вівчарик, Богдан Качуровський працювали чудово: усі вони високі, з хорошою швидкістю, грають у силовій манері, відпрацьовують у захисті. А ті, хто змінював їх, також перебували у хорошій формі – ті ж Сергій Черняченко, Данило Козак…

Щодо інших одеситів, то зазначу, що Микита Самсонов непогано входив у гру, у «сутичку», він добре стрибає у «коридорі», вміє на швидкості відірватися від суперника, добре працював у захисті.

Денис Прімушенецький брав активну участь у підготовці до турніру, виходив у «сутичку», намагався проявити себе максимально корисно. Технічно та психологічно був підготовлений на високому рівні, але трохи не вистачало фізичних кондицій, вони були не на найкращому рівні, тому йому було важкувато.

Денис Матківський брав активну участь у підготовці, але, на жаль, не потрапив до числа тринадцяти найсильніших на другий тур. Але я упевнений у тому, що в нього ще все попереду! Справа в тому, що через травму Денис пропустив чемпіонат України, проходив реабілітацію. І хоча він запевняв, що все вже добре, що готовий грати, я не довірився долі, за такий короткий термін відновитися настільки, аби грати на чемпіонаті Європи, дуже важко. Отже, я не став ризикувати здоров’ям гравця.

– Звичайно, усі учасники чемпіонату Європи мають бажання здобути золоті нагороди, збірна України – не виняток. Але не можу не запитати: у вас була впевненість у тому, що це реально зробити?

– Скажу відверто, що ми, звичайно, усі мріяли про перемогу у турнірі, налаштовувалися на успіх у кожному окремому матчі. Однозначно, я бачив, як хлопці викладалися на полі, билися за команду, за всю Україну, це було вище за будь-які слова, ці емоції, відчуття, енергію важко передати словами. Все було на високому рівні! Гравці були цілеспрямовані, грали виключно на перемогу. Хоча було непросто…

– Що ви маєте на увазі?
– Грати було непросто, адже існувало багато факторів, які відволікали від тренувального процесу та ігор. Ми знаходилися за кордоном, а наші родини, діти – в Україні, кожного дня росія проводить масовані ракетні та дронові атаки, отже, усі ми хвилюємося за рідних, що викликає багато зайвих стресів, емоцій, внутрішню тривогу… У цьому списку була ще одна проблема – наші гаджети дуже сильно відволікали під час турніру, особливо коли читаєш, що десь щось «прилетіло» у твоєму місті, є загиблі, поранені, одразу намагаєшся зв’язатися із родиною та упевнитися, що все добре. Але, на щастя, ми витримали і цей іспит, атмосфера в команді була чудовою, ми йшли до перемоги і ми її здобули!

– З якими думками залишали стадіон після здобуття «золота» дивізіону?
– По-перше, відчував гордість за Україну, за наших спортсменів, які гідно представили честь своєї країни, виступили на дуже пристойному рівні та привезли додому головний трофей змагань. По-друге, звичайно, в голові одразу з’явилися тривожні думки, адже ми виграли другий за престижністю дивізіон чемпіонату Європи та здобули путівку до елітного дивізіону, а там підготовка має бути зовсім іншою. Якою вона буде – питання, на яке, наразі, немає відповідей. Між тим, до чемпіонату Європи залишилося менше п’яти місяців. Дуже чекаємо на приємну інформацію та готуємося до старту у дивізіоні «Championship».

– Як ви вже зазначили, попереду у збірної України участь у елітному дивізіоні чемпіонату Європи. Що скажете про «Championship»?
– «Championship» – це той дивізіон чемпіонату Європи, у якому грають збірні, сформовані з професіоналів. Їх підтримують на рівні держави, у гравців високі зарплати чи стипендії, вони проводять регулярні потужні навчально-тренувальні збори, беруть участь у міжнародних турнірах, збираються у табори, проводять усі види підготовки, розбирають кожен зіграний матч, важливий момент, кожного ймовірного суперника, все вивчається до деталей, існує просто божевільна конкуренція, є багато варіантів складу. Все, про що я сказав вище, це – мрія для кожного тренера. Але без допомоги держави, потужної фінансової підтримки, спонсорів, меценатів ставити якісь високі задачі у дивізіоні «Championship» неможливо. Для нас, наразі, все це просто фантастика.

Якщо казати про збірну України, то після чемпіонату Європи (турнір закінчився у липні минулого року. – Прим. авт.) команда ще жодного разу не збиралася.

– Зрозуміло, що українці знаходяться у зовсім різних умовах із майбутніми суперниками по дивізіону «Championship». А яку задачу буде поставлено перед нашою збірною? На інших подивитися та себе показати?
– Ми будемо готуватися до змагань з огляду на наші можливості, будемо битися у кожному матчі так, як зможемо. Так, рівень гри у ТОП-12 дуже високий, ми дуже хочемо грати на такому рівні, проявляти себе з найкращого боку, прагнути до цього, давати приклад нашій молоді, пристойно захищати честь України, яка продовжує жити в умовах повномасштабної війни…

rugby.od.ua