Марина КИШМАР: «Перемогу у чемпіонаті Європи присвятили воїнам ЗСУ»

Капітанка жіночої збірної України, гравчиня та тренерка жіночої збірної Одеси Марина Кишмар в ексклюзивному інтерв’ю пресслужбі Федерації регбі Одеської області поділилася своїми враженнями та думками щодо перемоги українок у дивізіоні «Trophy».

– Марино, поділися своїми враженнями від чемпіонату Європи з регбі-7 у дивізіоні «Trophy», який блискуче виграла національна збірна України!
– Дякую, що повертаєте мене у ці емоції знову. Скажу відверто, такої гордості за команду, за нашу країну я не відчувала дуже давно. Я граю за збірну України близько тринадцяти років, дивізіон «Trophy» ми вигравали неодноразово, але зараз все було по-особливому. Вперше за багато років ми реально були єдиними – жіноча збірна, чоловіча збірна, вболівальники, тренерські штаби. Ми дійсно дуже сильно вболівали один за одного, підтримували на іграх. І це реально мотивувало: виходиш на поле, чуєш підтримку від чоловічої збірної, а потім, коли грають чоловіки, намагаєшся вболівати за них. Це – просто неймовірні емоції.

На поле ми у кожному матчі виходили зі словами подяки нашим воїнам – нашим героям, які у великій команді Збройних сил України захищають українців і весь цивілізований світ від ворога, лише завдяки нашим військовим ми живемо, тренуємося, граємо в улюблену гру, маємо можливість представляти свою країну на чемпіонаті Європи. За все це ми віддячили перемогою у турнірі.

– Що можеш сказати про підтримку збоку організаторів, інших збірних, уболівальників у Загребі та Будапешті? І чи можеш якось порівняти перший та другий тури?
– Щодо порівняння турів, то скажу, що і у Загребі, і у Будапешті організатори робили все, що мали робити, але приємніше особисто мені було грати у Хорватії.

Підтримка ж була відчутною як збоку країн, які приймали турніри, так і збоку інших команд. Атмосфера була приємною, усі віталися, намагалися якось підбадьорювати нас.

– Спілкувалися із іноземцями про війну в Україні? Спортсмени зараз виконують дуже важливу роль – несуть правду про жахіття, які відбуваються на нашій рідній землі через російських окупантів…
– Звичайно, ми спілкувалися із багатьма про війну в Україні. Іноземці знають про війну, в цілому розуміють, що відбувається у нашій країні, але у новинах усіх тих жахіть, які відбуваються в Україні, у них не показують у повній мірі. А тут, знаєте, під час спілкування із нами усі мали змогу повноцінно почути про ті жахи, у яких ми живемо та тренуємося, дізнатися про конкретні ситуації. Скажу вам, дехто просто нажаханий і наляканий…

– Ти взяла участь в усіх дванадцяти матчах, незважаючи на певні проблеми зі здоров’ям у другому турі. Що найбільше запам’яталося?
– Так, дуже приємно, що я взяла участь у всіх дванадцяти матчах, але тури для мене були геть різними. У першому я почувала себе чудово, але у фіналі, як ви вже писали, травмувала ногу, не змогла добігти до залікової зони, хоча швидко «неслася» під самісінькі ворота. Коли зрозуміла, що «смикнула» ногу, дуже заболіло, намагалася дострибати до «заліковки», але у підсумку все одно довелося віддавати передачу. А я вже бачила ту свою спробу у фіналі першого туру…

А от у Будапешті ігри для мене пройшли по-іншому, тренерський штаб беріг мене для найголовніших поєдинків. Я грала менше, але у підсумку все закінчилося добре як для мене, так і для збірної, яка знову виграла всі матчі та здобула почесний трофей.

– Наскільки я розумію, була ймовірність, що ти навіть не поїдеш на другий тур через травму? Як вдалося відновитися перед матчами у Будапешті?
– Так, на зборах перед поїздкою на другий тур я була досі травмованою, нога дуже боліла. Я тренувалася окремо, не могла нормально ходити… До того ж, на зборах я знову «смикнула» ногу, вже у сльозах збиралася відмовитися від участі у другому турі на користь когось із інших регбісток, але наш лікар Богдан Дідик зробив все можливе та неможливе для того, аби я змогла грати у Будапешті. Він створив якесь диво! Це – неймовірна людина, величезна подяка йому від мене.

Отже, у другому турі я грала, нехай і не так багато, як могла б, мене дійсно берегли, і я згодна з таким рішенням тренерів, а дівчата – великі молодці, вони зробили все для того, аби ми здобули перемогу і у другому турі. А у фіналі нога мене не підвела! Я відчула «де жа вю». Як на останній хвилині фінального матчу у першому турі я побігла з-під раку крізь «дірку» у захисті суперниць по центру воріт на спробу, так і у другому відбулася така ж сама ситуація! Але якщо у Загребі я при цьому травмувалася і не відзначилася «заносом» наприкінці зустрічі, то у Будапешті точно була впевнена в тому, що добіжу та покладу цю спробу. Так, власне, і сталося!

– Кому присвячуєш цю спробу, цю яскраву міжнародну перемогу збірної України?
– Хочеться, перш за все, подякувати тренерському штабу, лікарю, дівчатам. Попри всі негаразди, ми грали як одна велика родина. Плюс відзначу підтримку чоловічої збірної. А нашу перемогу у чемпіонаті Європи ми, звичайно ж, присвятили Збройним силам України. Ми перемогли у цій маленькій регбійній битві, а Україна обов’язково переможе ворога. Все буде Україна!

– За рік наша збірна гратиме в «еліті» чемпіонату Європи. Я дивився багато матчів дивізіону «Championship» цього сезону, рівень команд вражає! А тобі вдалося подивитися цьогорічне Євро за участі найкращих дванадцяти збірних континенту?
– Якщо чесно, то повні матчі не дивилася, лише слідкувала за результатами та за тим, хто які місця у підсумку посів. Спостерігала лише за іграми збірних України U-18 у дивізіоні «Championship», підтримувала як дівчат, так і хлопців. А пізніше ще й спостерігала за грою вихованця школи «Лідерс» Руслана Конфедората у складі збірної Польщі U-18, яка грала у дивізіоні «Trophy», та за роботою наших суддів. У такий важкий для країни час хочеться якось ще більше підтримувати наших українців та українок.

– Вдалося перепочити після повернення до Одеси?
– У перший же день після повернення до Одеси я поїхала на тренування до дітей. Дуже скучила за роботою, за своїми підопічними, мені їх дуже не вистачало за той час, який я провела на навчально-тренувальних зборах та, власне, на офіційних іграх у Хорватії та Угорщині. Тому зараз максимальну кількість часу проводжу на роботі та зі своїми близькими.

rugby.od.ua

Марина КИШМАР: «Перемогу у чемпіонаті Європи присвятили воїнам ЗСУ»

7 фотографій