Михайло ЧИШКО: «Вихованці школи «Лідерс» не злякалися вибухів у Хмельницькому»

Команда «Лідерс» U-12, яка минулої суботи стартувала у чемпіонаті України з регбі-7 серед гравців та гравчинь 2011-2012 років народження, за неповну добу двічі багато годин провела в укриттях під час оголошення повітряних тривог. Про важку поїздку до Хмельницького, а особливо – з Хмельницького до Одеси – Rugby.od.ua розповів старший тренер школи «Лідерс» Михайло Чишко.

– Михайло, ми всі були шоковані тим, що саме у день матчів 1-го туру чемпіонату України з регбі-7 Хмельницький було атаковано рашистськими дронами. А що скажете про наших юних регбістів? Діти злякалися вибухів?
– Ви знаєте, так вийшло, що наш поїзд приїхав до Хмельницького на початку п’ятої ранку. За неприємним збігом обставин, буквально одразу після цього пролунали два потужні вибухи, через що нам усім довелося спуститися до укриття, де ми просиділи близько трьох годин. Вже звідти ми нічого не чули.

Щодо дітей, то скажу, що вони приємно здивували: наші регбісти, як справжні незламні українці, не злякалися вибухів, не було жодної паніки. Наші підопічні проявили дисципліну, спокій, робили все, що було потрібно – чітко та організовано.

– Як поводили себе в укритті? Наскільки я зрозумів, змагання було терміново перенесено на більш пізню годину?
– Скажу вам, що сидіти в укритті три години – таке собі задоволення, але й умови там були хороші – світло, розетки, туалет, чай. Якщо інші пасажири, які спустилися у сховище, виглядали розгубленими, то наші сприйняли цю атаку дронами, як щось звичне… На жаль, але реалії сьогодення такі, що всі ми маємо думати не про майбутні матчі, а про безпеку. Щодо змагань, то організатори ухвалили рішення про те, аби розпочати тур на годину пізніше, ніж було заплановано.

– Стресова ситуація якось вплинула на те, як зіграли ваші підопічні?
– Ви знаєте, стресовою вона була більше не для наших регбістів, а для нас, тренерів, та батьків! Уявляєте, вони відправили дітей з «небезпечної» Одещини, яку останнім часом регулярно обстрілюють, до спокійного Хмельницького, і саме тієї ночі, коли діти приїжджають до цього міста, відбуваються ці атаки дронами… Телефони нам «обірвали» неодноразово. Втім, я можу пишатися дітьми та їхніми батьками, адже всі швидко заспокоїлися, а потім ми вже грали в улюблену гру.

Щодо самих поєдинків, то скажу, що ані втома після довгої дороги, а ні ці три години в укритті та вибухи, свідками яких стали наші підопічні, не вплинули на їхню гру чи результати. Свої матчі ми програли через інші причини, суто регбійні.

– Що скажете в цілому про виступ «Лідерс» у турі?
– Звичайно, ми хотіли посісти більш високе місце, адже грали непогано. Але, на жаль, нам не вдалося потрапити до півфіналу зі своєї групи. Втім, я вважаю, що в такій ситуації головне не те, яке місце посіла команда, а те, що діти виїхали до іншого міста, пограли з іншими командами, отримали ігрову практику, задоволення від гри та дуже важливий досвід. Тим більше, що минулого року чемпіонат України взагалі не проводився…

– Наскільки мені відомо, на цьому «пригоди» «лідерсів» не закінчилися! Після туру на вас чекав справжній квест: «Дістанься Одеси».
– Так, правильніше сказати, що вони лише розпочалися! (посміхається) Справа у тому, що після турніру ми мали відпочити, а о 2:30 ночі на поїзді вирушати до Одеси. Але через всі ці обстріли та їхні наслідки «львівський» поїзд було вирішено запустити в об’їзд Хмельницького… Отже, щоб на нього потрапити – нам довелося трохи помандрувати: спочатку кілька годин ми їхали електричкою до Жмеринки, потім, з 22:45 до п’ятої ранку ми чекали на місцевому вокзалі. Але ми не просто чекали на вокзалі: під час оголошення повітряної тривоги на Вінниччині нам знову довелося довго-довго сидіти в укритті – у поїзд ми сіли десь о п’ятій ранку, а до Одеси дісталися аж близько 12 години… Ясна річ, усі були дуже втомлені, але діти стійко витримали це випробування, яке, мабуть, запам’ятають ще надовго.

– Минулого року через подібні ситуації Федерація регбі України взагалі не проводила дитячо-юнацькі змагання. Цього року ми, на щастя, бачимо повноцінні чемпіонати України у багатьох вікових категоріях. На вашу думку, це правильно – проводити турніри за таких умов?
– Безперечно, я вважаю, що команди мають грати у регбі в різних містах, у різних вікових категоріях. Краще так, ніж ніяк! Діти тренуються, працюють, вони хочуть грати, їм потрібна ігрова практика, потрібні якісь зміни, спілкування, нові знайомства, спільні подорожі. І дуже добре, що навіть під час повномасштабної війни ми маємо змогу тренуватися та грати. За це ми вдячні Збройним силам України та всім, хто проводить турніри у такий важкий час.

Досвід показує, що якщо діяти згідно рекомендаціям, можна без проблем посидіти в укриттях, якщо оголошено повітряну тривогу, і спокійно грати у регбі після її закінчення.

Додам, що наші регбісти зараз сповнені бажання поліпшити своє турнірне становище восени! Будемо тренуватися та готуватися!

rugby.od.ua

Михайло ЧИШКО: «Вихованці школи «Лідерс» не злякалися вибухів у Хмельницькому»

6 фотографій