Регбіст одеського «КРЕДО» та національної збірної України з регбі-15 Максим Котляров дав ексклюзивне інтерв’ю прес-службі Федерації регбі Одеської області, у якому розповів про те, як прожив ці десять місяців повномасштабної війни в Україні, що запам’ятав найбільше та чим займається після того, як «КРЕДО» відправився у відпустку.
– Найважчий рік у історії незалежної України закінчується. Питаю усіх своїх співрозмовників про те, яким він вийшов для них. Перше питання зрозуміле – за яких обставин ти зустрів повномасштабну війну в Україні 24 лютого?
– Все це розпочалося дуже несподівано для мене. Гадав, що нічого такого не може статися у ХХІ столітті. Після важкого тренування 23 лютого я дуже втомленим повернувся додому, міцно спав, аж поки не почув перший вибух… Не одразу зрозумів, що відбулося, але потім довелося остаточно прокинутися.
– Якими були твої перші дії після цих вибухів? Як все це сприйняла твоя родина? Хтось кудись виїхав?
– Перші дії були такими ж, як у багатьох із нас: ми почали збирати дорожні сумки, аби мати можливість швидко залишити дім у разі гострої необхідності. Окрім того, швидко прибирали у підвалі, адже розуміли, що в нас буде потреба ховатися під час повітряних тривог. Планів виїжджати кудись далеко в нас не було, адже, по суті, було нікуди, до того ж, кордони дуже швидко закрили. Отже, вирішили залишатися вдома до перемоги!
– Як минула твоя весна? Навчання, робота…
– Весна минула без будь-якого прогресу. В усьому. Роботи не було зовсім, лише самостійно трохи тренувався для підтримки фізичної форми…
– А як щодо повноцінних тренувань з «КРЕДО»?
– Періодично займався собою, відвідував тренажерний зал, а наприкінці літа, на щастя, поновилися повноцінні тренування із «КРЕДО» на «Академії Спорту». Отже, тоді почав регулярно відвідувати заняття та набирати форму ще й на регбійному полі. Гадаю, ми всі дуже сумували за регбі та один за одним, тренувалися із завзяттям та величезним бажанням.
– Розкажи кілька слів про нового наставника «КРЕДО» Людве Буі, який мав працювати з командою у цьому сезоні, але змушений був повернутися до Африки через початок повномасштабної війни в Україні…
– Людве хоч і недовго попрацював із нами, але в усіх, певно, склалося хороше враження від його роботи. Тренування були дуже інтенсивні, цікаві, а головне – продуктивні, адже мало не щодня можна було помітити певний прогрес. Вважаю, з цим тренером ми б цілком могли поліпшити і свою гру, і результати. Але, на жаль, повномасштабна війна все зруйнувала. Принаймні, цього року…
– Втім, навіть у цей важкий час у тебе все ж таки з’явився привід для радості, бо ти отримав виклик до національної збірної України та навіть взяв участь у чемпіонаті Європі у дивізіоні «Трофі» у складі головної команди нашої країни! Якими були твої емоції від усього цього?
– Я був дуже радий, коли побачив себе у списку гравців, яких Валерій Кочанов викликав на навчально-тренувальні збори та матчі чемпіонату Європи з регбі-15. Звичайно, я був трохи схвильований, оскільки це були мої перші збори з національною збірною та перший виїзд у головній команді країни на гру чемпіонату Європи, до того ж, в мене рік не було ігрової практики, дуже хотілося проявити свої найкращі якості. А в цілому, виклик до лав національної збірної України та дебют у команді – це найяскравіші спогади цього року.
– Що скажеш про матчі з Хорватією та Литвою? Як оціниш гру збірної України та свою?
– Обидва матчі були напруженими, оскільки у всіх нас не було ігрової практики цілий рік, отже, й тієї фізичної форми, яка з’являлася під час підготовки до сезону – також. В цілому, попри все, гра збірної мені сподобалася: моментами вона була яскравою, динамічною, а головне – технічною, особливо – у поєдинку з Литвою. Звичайно, вистачало невдалих моментів, відрізків, а це говорить про те, що нам є над чим працювати. Я грав у поєдинку з Хорватією, відіграв приблизно десять хвилин. За цей час не зміг нічого серйозного зробити на полі, але пристойно відіграв у захисті на останніх хвилинах. І все ж, вважаю, навіть тоді я міг зіграти краще, отже, працюватиму над собою у майбутньому та виправлятиму помилки, аби бути кращим та допомагати команді у наступних поєдинках, якщо отримаю виклик до національної збірної України.
– «КРЕДО» пішло у безстрокову відпустку ще 1 листопада, ти повернувся з табору національної збірної, найближчі матчі – у березні. Чим займаєшся після повернення додому? Підтримуєш форму чи взяв «відпустку»?
– Після повернення до Одеси я продовжив відвідувати тренажерний зал, аби не лише підтримати, а й поліпшити свою фізичну форму. Я дуже хочу взяти участь у весняних матчах чемпіонату Європи та показати те, на що я спроможний.
– Сподіваємося, війна скоро скінчиться і ми зможемо грати у регбі та спостерігати за матчами на стадіонах без ризику потрапити під ракетні обстріли. А ти вже думав про те, що зробиш першим після завершення війни?
– Чесно кажучи, якісь конкретні дії після завершення війни ще не планував, але я дуже сильно сподіваюся на те, що мир настане якнайшвидше. Після цього вже щось придумаємо з приводу святкування перемоги!
Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».
Відео галерея до новини «Чемпіонат України з регбі-15 (чоловіки): збірна команда м. Києва вдома розгромила одеський «Кредо-63»».
