Регбіст одеського «КРЕДО» та національної збірної України Клим Заровний зараз перебуває у таборі головної команди країни, яка проходить навчально-тренувальні збори у Львові перед жовтневими матчами чемпіонату Європи. В ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua Клим розповів про те, як прожив майже сім місяців повномасштабної війни, наскільки скучив за регбі, про нового наставника «КРЕДО» та про атмосферу у таборі збірної.
– Климе, як твій настрій? Як проходять збори у Львові?
– Настрій, наскільки це може бути зараз, відмінний, збори проходять чудово, у робочій атмосфері, як і має бути. Багато працюємо, потіємо, готуємося до ігор.
– Чекав на запрошення до лав національної збірної після такої величезної паузи, яка пов’язана з війною в Україні? Що відчуваєш?
– Звичайно, я чекав на запрошення, сподівався, що опинюся у числі тих, кого головний тренер захоче бачити на зборах. Що відчуваю? По-перше, це дуже почесно – захищати честь країни, грати у міжнародних матчах під прапором України. По-друге, це – чудова можливість значно поліпшити свої фізичні кондиції, особливо це актуально після величезної паузи у тренувальному процесі, яка утворилася після 24 лютого. По-третє, це – ігрова практика, якої не було весь цей час. Ми ж не грали з минулої осені. Зараз тренуватися та проводити матчі – дуже важливо, корисно та приємно.
– На перших зборах національної команди України дуже багато молоді, у тому числі – з Одеси. Як у команді ставляться до «молоді», яка атмосфера панує на зборах?
– Молодь себе почуває нормально, впевнений! Старші партнери постійно щось підказують, дають поради, підтримують, як і має бути, допомагають потроху «вливатися» у колектив, адже у будь-якій команді дуже важлива атмосфера, збірна має бути дружньою. Атмосфера на зборах чудова.
– В Україні вже майже сім місяців триває повномасштабна війна. Пригадай, як і де ти зустрів події 24 лютого…
– 24 лютого я приїхав із роботи десь о третій годині ночі. Оскільки я був дуже втомленим, я буквально одразу заснув, спав настільки міцно, що нічого не чув – ані вибухів, ані реакції рідних. Але потім мене розбудив мій брат Олег, який сказав, що розпочалася війна. Пам’ятаю, я був дуже розлючений, накричав на нього, мовляв, дай поспати, я нещодавно лише заснув, але потім зайшов у соцмережі, а там все просто розривалося від новин про війну та атаки росіян, усі були шоковані…
– Ти, певно, як і більшість з нас, також був шокованим тим, що почалася повномасштабна війна не «десь там», а у багатьох містах України? Дуже злякався? Як поводили себе рідні?
– Перед всім цим я, звичайно, знав, що відбувається щось нехороше, розумів, що напруга з боку росії починала наростати, регулярно читав новини. Але я був упевнений у тому, що після всього цього буде загострення лише на Донбасі, де війна триває з 2014 року… А вийшло так, що вся країна у війні… Чи злякався я тоді? Реально, не скажу, що було якось дуже страшно, оскільки я ніколи в житті з таким не стикався, тому багато чого просто не розумів, було незрозуміло, що буде далі, до чого готуватися, ми не знали, як реагувати на те, що відбувається. А от мої рідні дуже злякалися, що й призвело до того, що вони доволі швидко виїхали за кордон.
– Чим займався у перші місяці повномасштабної війни?
– Перший місяць провів за містом, жив у своєї дівчини, але потім повернувся до Одеси, почав з хлопцями щосуботи збиратися на «Академії Спорту», трішечки грати, як то кажуть, «у своє задоволення», допомагав волонтерам, чим міг…
– Окремо хотілося б поговорити про тренування. Знаходив час та можливість підтримувати форму, окрім цих суботніх ігор у «лайт»-режимі з усіма охочими?
– Ви знаєте, майже всю весну просидів удома, окрім цих суботніх зустрічей і гри «у своє задоволення», влітку працював, а взагалі – так, періодично займався, бігав навколо поля, використовував фітнес-резинки. Втім, дуже скучив за тренуваннями з командою та справжніми навантаженнями.
– До речі, про навантаження та команду… Пригадай початок лютого, коли «КРЕДО» очолив південноафриканський тренер Людве Буі. Яким він тобі запам’ятався? Гравці, з якими я вже робив інтерв’ю раніше, висловлюються про нього як про справжнього професіонала та людину, яка може підняти команду на топ-рівень!
– На жаль, ми дуже недовго працювали з новим головним тренером, але скажу, що за цей час стало зрозуміло, що Людве – дуже хороший, вимогливий спеціаліст, команда була у захваті від нього. Дуже сподобався його підхід до тренувань, він намагався нам постійно давати щось нове, хотів, аби ми все це використовували у матчах, виходили на геть інший рівень. Сподіваюся, війна скоро скінчиться і Людве повернеться до Одеси та продовжить роботу з «КРЕДО».
– Розумію, ти зараз у таборі збірної, але не можу не запитати про довгоочікуване поновлення тренувань «КРЕДО»…
– Так, ми тренуємося більше трьох тижнів у режимі трьох тренувань на тиждень, багато хто ще й до тренажерного залу окремо ходить. Ми усі дуже скучили, намагаємося бути на позитиві, відволікатися від війни, потроху набираємо форму, хлопці приїжджають на тренування із величезним бажанням та високою мотивацією. Зараз намагаємося принаймні пригадати усе, що забули за період повномасштабної війни, а далі будемо дивитися. Скажу, що атмосфера хороша, нам дуже не вистачало цих емоцій протягом півроку після 24 лютого…
– Багато хто з українських спортсменів знайшов можливість виїхати за кордон та продовжити кар’єру в іноземних клубах. Чи було в тебе бажання поїхати з України, чи була можливість, запрошення?
– В мене була пропозиція від однієї із команд, які грають у чемпіонаті Польщі, але виїхати з України у той час вже було неможливо з відомих причин, а порушувати закони, самі розумієте, не хочеться. Звичайно, бажання грати у регбі в мене було, хотілося відчувати ці емоції та не втрачати форму, але їхати з України не хотілося.
– Що робитимеш одразу після того, як Україна переможе у цій війні?
– Оскільки зараз важко зрозуміти, коли саме це станеться, важко відповісти на це питання. Сподіваюся, що війна закінчиться скоро, поновляться спортивні змагання, у тому числі – повноцінні чемпіонати та Кубки України з регбі. Хотілося б продовжити перемагати та прогресувати у складі оновленого «КРЕДО» під керівництвом Людве Буі, досягнути з командою нових вершин, але, можливо, за першої можливості поїду грати за кордон, якщо деякий час після війни регбі не буде «повертатися» та розвиватися. Будемо дивитися після перемоги! Головне – аби вона настала якнайскоріше!
Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».
Відео галерея до новини «Чемпіонат України з регбі-15 (чоловіки): збірна команда м. Києва вдома розгромила одеський «Кредо-63»».
