ДМИТРО СИЧОВ: «ДУЖЕ СУМУЮ ЗА РІДНОЮ ОДЕСОЮ І ЧЕКАЮ ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ»

Капітан RC «Sailors», капітан команди «Лідерс» у своїй віковій категорії та старші (2005-2006 рр.н.), гравець юніорської збірної України з регбі-7 Дмитро Сичов (ви можете знати його за попереднім прізвищем Безроженко) з початком повномасштабної війни в нашій країні змушений був виїхати з рідними за кордон.

Про те, як справи у Дмитра, чим він займається в Німеччині, про що думає і мріє - він розповів в ексклюзивному інтерв'ю Rugby.od.ua.

– Дмитре, наскільки я знаю, ти перебуваєш у Німеччині. В якому місті? Чи є можливість займатися регбі?

– Я дуже радий, що навіть незважаючи на те, що довелося виїхати з рідного міста, я можу продовжити займатися улюбленою справою – грати у регбі. Я перебуваю в місті Гейдельберг, де досить швидко знайшов регбійну команду – «Гейдельбергер Радерклаб». Я тимчасово проживаю в центрі міста, до тренувальної бази буквально хвилин п'ятнадцять їзди.

– Що можеш сказати про свою нову команду? Гарна відвідуваність тренувань?

– Тренування відвідують у середньому людей 10-15, все гаразд.

– Партнери по команді підтримують тебе? Яка атмосфера всередині колективу?

– Про хлопців із команди можу сказати лише найпозитивніше. Вони мене дуже тепло прийняли, привітали з днем ​​народження, допомагають мені у всьому: підказують, показують, усе це допомогло освоїтись у новому колективі. Приємно, що ми з хлопцями не тільки на тренуваннях бачимося, а разом можемо сходити погуляти. Звичайно, трапляються деякі непорозуміння, пов'язані з мовним бар'єром, але загалом гріх скаржитися, жодних серйозних проблем немає.

– Сумуєш по Одесі, своїм командам?

– Звичайно, сумую… Щодо мого рідного міста, в якому я виріс, можу сказати, що без «російського світу» нам жилося чудово. Я дуже сумую за Одесою, своїми близькими та друзями, що залишилися в Україні, за своєю командою.

– Якими були твої цілі, завдання та плани на цей рік? Чого спробуєш досягти після закінчення війни?

– Я цього року будував великі регбійні плани: дуже хотів проявити себе у збірній Одеси, у юніорській збірній України з регбі-7, зіграти зі своєю командою у регбі-15. Але поки що маємо зовсім інше: війну, вбивства мирних жителів, розгромлені міста, щоденні сирени у всіх областях, вибухи… Як результат – багатьом довелося виїхати до інших країн. Сподіваюся, що незабаром усі ці кошмари закінчаться, Україна, безумовно, здобуде перемогу, ми всі у це віримо, всі це чудово розуміють. Я дуже сподіваюся, що незабаром зможу повернутися до рідного міста. Усім, хто читає ці рядки, бажаю мирного неба над головою, терпіння, сил, міцного здоров'я, бережіть себе та своїх близьких!

rugby.od.ua