Дмитро Федишин: «Тільки разом - ми сила»

Вашій увазі інтерв'ю головного тренера національної чоловічої збірної з регбі-7 Федишина Дмитра Олександровича.

- Поділіться враженнями від подвійної перемоги ваших підопічних у чемпіонаті Європи?

- Перемагати завжди приємно, будь то міські чи всеукраїнські змагання, а на міжнародних аренах, то взагалі неймовірні емоції.

З 12 матчів ми впевнено виграли 11 і з кожною перемогою у гравців вмикався азарт і ще сильніша жага до головної перемоги!

- Які фактори стали вирішальними для успіху вашої збірної у турнірі?

- Вирішальним фактором для успіху національної збірної, вважаю, самовідданість обласних федерацій, які навіть у воєнний час робили можливе і не можливе, щоб гравці збірної мали можливість тренуватись протягом всього року у рідних містах та підтримувати гідний фізичний стан. У склад збірної потрапили найкращі вихованці із шести регіонів: Києва, Одеси, Львова, Харкова, Хмельницького та Івано-Франківська. Тож головний фактор, що тільки разом - ми сила.

- Як ви оцінюєте роль кожного з гравців у досягненні цієї перемоги?

- Не зважаючи на те, що завжди є лідери, які заряджають усю команду - виділяти нікого не хочу, бо кожен викладався на максимум. Готувався індивідуально та працював самовіддано на зборах і на змаганнях.

- Які були найважливіші тактичні рішення, які допомогли вашій команді виграти чемпіонат?

- Найважливішим аспектом вважаю те, що гравці на ключових позиціях з одного боку брали ініціативу на себе, а з іншого боку склад збірної - це переважно лідери у своїх клубах, які на чемпіонаті Європи заграли як єдиний механізм, як у захисті, так і у нападі.

- Які аспекти підготовки виявилися найскладнішими перед турніром, і як ви їх вирішили?

- Через війну в Україні ми втратили рік міжнародних змагань. Ми не відчули на практиці, що з себе уявляють суперники, не могли об’єктивно оцінити свої сильні та слабкі сторони.

Але завдяки ФРУ та моєму доброму знайомому Едмундасу Щавинскасу, який доклав чимало зусиль і команда України взяла участь у міжнародному турнірі Шяуляй-sevens у Литві, де ми змогли практично виявити напрямки роботи для себе й отримати міжнародний досвід з досвідченими супротивниками.

Також у вирішенні складнощів дуже допомогли обласні федерації, які змогли у воєнний час провести три тури Чемпіонату України у різних містах, де лідери збірної отримали ігровий досвід.

- Як ви зберігали моральний дух команди під час складних моментів?

- Складних моментів завжди вистачає, але мій головний принцип, що усе можна вирішити якщо відверто спілкуватись не тільки під час тренувального процесу, але і поза ним. Під час турнірів вважаю, що зберегти моральний дух допоміг досвід гравців, які вже вигравали Євро Trophy юніорами й те, що ми представляємо найкращу у світі країну – Україну.

- Чи були особливі моменти або виступи, які вам запам'яталися найбільше з турніру?

- Для мене як для тренера є момент, який я досі перекручую і не можу відпустити - це поразка від Латвії. Вона не мала значення на загальний результат, але ложкою дьогтю стала.

А найособливішим моментом, звісно є те, що й у жіночому й у чоловічому турнірах Євро-Trophy 2023 головні п’єдестали були синьо-жовті.

- Які плани ви маєте на майбутнє щодо розвитку вашої збірної після цієї великої перемоги?

- Цілі перед нами дуже конкретні - це втриматись наступного року у Championship серед кращих команд Європи. Для цього у спортсменів достатньо мотивації, бо кожен мріє виступати серед кращих. А от з гідною підготовкою можуть бути складнощі, через війну в Україні та фінансування підготовчих зборів. Сподіваюсь на те, що у 2024 році буде головна перемога України та у державі знайдуться кошти для того, щоб ми мали можливість організувати навчально тренувальні збори та до Championship-2024 взяти участь хоча б у трьох міжнародних турнірах з регбі-7. Також я мрію, щоб гравці збірної України мали фінансову підтримку від місцевих федерацій, все ж таки це певний престиж і спортсмени мають відчувати повагу грошима.

- Що ви хотіли б сказати фанатам і прихильникам, які підтримували вас протягом всього турніру?

- Хотів би сказати дуже дякую «диванним чемпіонам», вони особисто мене обурювали, коли виливали критику на гравців і цим «мотивували» мене (жарт).

А якщо від щирого серця - дякую усім хто в Україні любить регбі, дитячим тренерам, які вчать першим крокам у регбі й потім вболівають за своїх вихованців на міжнародних змаганнях, тренерам, які готують спортсменів до українських змагань, бо саме завдяки самовідданості тренерів, спортсмени закохуються у регбі та передають це почуття наступним поколінням.

Усім хто фінансує спроможність займатися регбі в Україні.

Також дякую своїй дружині, яка з розумінням ставиться до того, що регбі відіймає більшу частину мого часу.