Новина детально
02 серпня 2022 р.

Ірина СВІРЧУК: «Мрію про перемогу України у війні та повернення спокійного життя»

Юна регбістка жіночої збірної Одеси та юніорської збірної України Ірина Свірчук нещодавно повернулася з Праги, де проходив чемпіонат Європи U-18 в елітному дивізіоні «Championship». В ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua Ірина розповіла про чемпіонат Європи та своє життя під час п’яти місяців повномасштабної війни в Україні.

– Ірино, перш за все, хотілося б запитати тебе про твої враження від чемпіоната Європи U-18, який пройшов у Празі. Які емоції залишила ця поїздка з юніорською збірною України?
– Ця поїздка, як вже розповідали вам інші наші дівчата зі збірної, була дуже довгоочікуваною, оскільки чемпіонат Європи було перенесено з минулого року через пандемію коронавірусу. Скажу відверто, з кожним навчально-тренувальним збором почуття відповідальності переповнювало все більше, а усвідомлення наближення чемпіонату Європи надавало нових сил та емоцій.
Особисто для мене чемпіонат Європи був стимулом ставати краще та залишати на тренуваннях усі сили. Звичайно, сам турнір – це справжнє свято для будь-кого з учасників!

– Розкажи детальніше про збори та про те, як себе почувала на самому турнірі?
– Збори проходили у, так би мовити, лайт-режимі. В основному, працювали над технікою та певними комбінаціями, але й про силові та бігові вправи не забували. Оскільки у нас був час на відновлення – басейн, масаж, почувала себе дуже добре, у тому числі – під час самого турніру.

– Сьоме місце в «еліті» чемпіонату Європи – це позитивний результат, як на тебе? Чого не вистачило нашій збірній для того, щоб посісти більш високе місце?
– Я вважаю, що сьоме місце у турнірі серед команд такого рівня – це чудовий результат. Ми дуже старалися та викладалися на всі сто відсотків. А чого не вистачило для більш високого місця? Гадаю, ігрового досвіду, матчів зі збірними топ-рівня та зіграності.

– Що найбільше тобі запам’яталося у Празі? Можливо, потоваришувала з представниками різних збірних?
– Запам’яталося все! Це було настільки файно, що не хотілося, аби все це закінчувалося! Ми потоваришувати зі збірною Португалії, але й з дівчатами з інших команд спілкувалися багато.

– Не хотілося б про погане, але в Україні війна, від цього нікуди не подітися… Пригадай, як і де ти зустріла той самий день, який ми усі запам’ятаємо на все життя – 24 лютого…
– Так, той ранок усі запам’ятають назавжди. Я прокинулася від потужних вибухів, спочатку не вірила у те, що в нас дійсно розпочалася широкомасштабна війна, але почитала новини і зрозуміла, що це – нова реальність.

– Сильно злякалася?
– Злякалася сильно, звичайно, але більш за все – не через самі вибухи, а через те, що не розуміла, чого чекати надалі, що відбуватиметься, не знала, що робити, як далі жити…

– Як зреагувала на всі ці жахи твоя родина? Ви виїхали з Одеси кудись, де більш спокійно чи залишилися у місті?
– Ми доволі швидко почали збирати речі та шукати квитки задля того, аби поїхати до бабусі, вона мешкає в Івано-Франківській області. Цілий день не було поїздів, лише увечері, за годину до відправлення, ми знайшли потрібний поїзд, поїхали на вокзал, я, мама, бабуся та собака виїхали з Одеси, а батько з братом лишилися.

– Деякі з наших одеських регбісток залишили Україну та поїхали грати у інші країни – Польщу, Ізраїль, Латвію… Ти мала таку можливість, бажання?
– Я могла поїхати, була можливість влаштуватися працювати у Польщі, отже, планувала залишити Україну, але в останній момент усе «зірвалося». Після цього не поїхала, бо до зборів юніорської збірної України у Львові залишалося зовсім мало часу. А потім ми взагалі повернулися до рідної Одеси.

– Чим займалася ці п’ять місяців війни?
– Десь три місяці я була у бабусі в Івано-Франківській області, а коли ми повернулися до Одеси – допомагала мамі по роботі та займалася підготовкою до вступу до університету.

– Все добре? Вступила? Де навчатимешся?
– Саме зараз вирішую! Потім розкажу додатково.

– Про що мріє Ірина Свірчук зараз?
– Мрію про те, аби якомога скоріше закінчилися усі ці жахи і ми змогли жити спокійним життям, таким, як до 24 лютого. Хочеться спокою та впевненості у завтрашньому дні, хочеться не боятися того, що у будь-яку мить може статися щось жахливе…

– Питаю усіх своїх співрозмовників, тебе також запитаю: що робитимеш одразу після перемоги України у цій війні?
– Цей день буде важливим для кожного українця. Гадаю, ми всією країною добряче відсвяткуємо нашу перемогу та запам’ятаємо цей день на все життя!

– До речі, ти ще жодного разу не грала за дорослу збірну Одеси. Плануєш йти на «підвищення» чи є обставини, через які не вдається постійно відвідувати тренування та прогресувати?
– Дійсно, останній рік я була зайнята роботою та навчанням, не могла приділяти достатньо уваги та часу тренуванням, але, гадаю, все ще попереду! (посміхається)

rugby.od.ua

 
25 серпня 2024 г.
«Левиці» (Львів) вибороли Кубок України 2024 року з регбі-7 серед жінок!

Відео галерея до новини ««Левиці» (Львів) вибороли Кубок України 2024 року з регбі-7 серед жінок!».

21 червня 2024 г.
Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!

Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».

 
Збірна Харківської області – чемпіон України з регбі-7 2024 року серед чоловічих команд Суперліги!