Регбіст одеського «КРЕДО» та свіжоспечений тренер одеської регбійної школи ОДЮСШ Денис Примушенецький у ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua поділився своїми враженнями від нового амплуа, пригадав, яким для нього був 2022 рік та розповів про своє майбутнє.
– Денисе, яким для тебе був 2022 рік?
– Для мене 2022 рік був особливим… Із позначкою «мінус». Гадаю, усі розуміють причини… Втім, попри все, що відбувалося в Україні, цей жахливий рік вже позаду. Сподіваюся, 2023-й також стане особливим, але вже зі знаком «плюс». Віримо у ЗСУ та у нашу Перемогу!
– Ми вже спілкувалися із тобою у серпні минулого року. Скажи, чим ти займався у другій його половині?
– Працював, збиралися з хлопцями-регбістами і грали у футбол. Періодично відвідував тренажерний зал, намагався перебувати у русі, не стояти на місці. Власне, як і багато хто з моїх друзів та знайомих…
– Восени тобі пощастило отримати виклик до табору національної збірної України. Які емоції це викликало у тебе?
– Так, я був у таборі національної збірної України, проходив навчально-тренувальні збори з командою. Для мене це завжди велика честь, коли отримую виклик до збірної. На жаль, цього разу я не зміг потрапити до складу, отже, не зіграв у матчах чемпіонату Європи, але це лише свідчить про те, що мені є куди рости, до чого прагнути.
– Вітаю тебе з тим, що ти почав свою тренерську кар’єру у складі одеської регбійної школи ОДЮСШ. Розкажи про те, як ти вирішив спробувати себе у тренерській діяльності? Хтось надихнув на це чи сам проявив ініціативу?
– Дякую! Якось після тренування на стадіоні «Академія Спорту» я зустрів тренера ОДЮСШ Анатолія Шушпанова. Ми трохи поспілкувалися, Анатолій Олександрович запитав мене, яка в мене освіта. Я йому кажу: «Закінчив Педагогічний університет імені Ушинського, вчився на педагога», а він мені: «Чого ж ти мовчав весь цей час?». На цьому наша розмова тоді закінчилася, але десь за тиждень Анатолій Олександрович зателефонував мені і запитав, чи не хочу я спробувати тренувати дітей. Я зважив усі «за» та «проти», поспілкувався зі своїми партнерами по команді та збірній, тренерами ОДЮСШ Романом Кулаківським та Русланом Радчуком, вони підтримали мене, сказали, що треба спробувати, а вони допомагатимуть мені та знаходитимуться поруч. Отже, тепер я працюю у ОДЮСШ разом із Анатолієм Шушпановим. Це – безцінний досвід. Мені дуже подобається тренувати, у нас чудовий колектив. Чим далі – тим цікавіше!
– Україна вже більше одинадцяти місяців перебуває у стані повномасштабної війни, але ми якось призвичаїлися до нових, жахливих реалій, намагаємося жити більш-менш звичайним життям та будувати плани на майбутнє. А що з цього приводу скажеш ти? Тренуватимеш дітей та у майбутньому продовжуватимеш грати у регбі на професіональному рівні чи вирішив сконцентруватися виключно на роботі з юними регбістами та регбістками?
– Якщо чесно, зараз дуже важко будувати якісь плани на майбутнє. Головне – аби Україна перемогла у цій війні, аби до нас повернувся мир – до міста та країни в цілому. Тоді вже будемо дивитися та ухвалювати важливі рішення. Але точно можу сказати, що закінчувати свій шлях спортсмена я точно не збираюся!
– Тренерська діяльність – новий досвід для тебе. Які перші враження від роботи з дітьми? Ти вважаєш себе суворим тренером чи добрим? Що найважче у роботі з поколінням, яке робить лише свої кроки регбі?
– Ви знаєте, в мене якось був період у житті, коли я працював учителем у школі, тому досвід роботи з дітьми в мене вже є. Я не вважаю себе добрим чи злим, намагаюся бути справедливим. Це важливо. А з приводу того, що найважче у роботі… Мабуть, зараз найважче те, що через повномасштабну війну з Одеси виїхало багато наших вихованців, відвідуваність тренувань доволі низька, але всі розуміють, що це тимчасово. В іншому – все добре, рухаємося далі, працюємо!
Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».
Відео галерея до новини «Чемпіонат України з регбі-15 (чоловіки): збірна команда м. Києва вдома розгромила одеський «Кредо-63»».
