Вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю з одеситкою Марією Яковишеною, яка зараз виступає у чемпіонаті Італії.
– Маріє, bon giorno, знаю, що ти зараз знаходишся в Італії. Не можу не запитати тебе, де саме, і як потрапила на Апенніни? Коли познайомилася з італійським регбі?
– В Італії я перебуваю з жовтня, мешкаю у Мілані. Тренуватися та грати у регбі тут я почала буквально одразу, щойно приїхала.
– Розкажи про свою команду! Чи багато легіонерок?
– Команда у нас велика – CUS «Milano Rugby», грає одночасно у двох дивізіонах. Легіонерок вистачає: дві іспанки, одна колумбійка, одна дівчина з Уругваю, дві українки – я та Юлія Іващенко, яку ви знаєте за грою у складі харківського «ХТЗ-Олімп».
– На який позиції тебе використовує тренерський штаб?
– У Серії «А», «еліті» італійського регбі, виступаю на позиції «дев’ятки».
– Що скажеш загалом про рівень італійського регбі?
– Рівень регбі та команд в цілому доволі серйозний, тут багато клубів, велика конкуренція, кожної неділі проводяться якісь матчі – то офіційні, то товариські. Окрім того, жіноча збірна Італії непогано себе показала на Кубку світу в Новій Зеландії.
– Щодо збірної Італії – зрозуміло. А як щодо збірної Одеси, яка цього року захистила чемпіонський титул в Україні? Дивилася ігри?
– Так, звісно, я дивилася матчі збірної Одеси у Суперлізі. Наші дівчатка – великі розумнички, тримають себе у формі за будь-яких обставин, демонструють командний дух та підтримку. Вітаю одеситок з черговим титулом найсильнішої команди країни!
– Давай трохи не про регбі, а про ситуацію в Україні. 24 лютого російська армія атакувала багато місць нашої країни. Пригадай, будь ласка, де та за яких обставин тебе застала повномасштабна війна…
– 24 лютого я була у Києві. Пам’ятаю той ранок: прокинулася від сирен у місті та телефонних дзвінків від близьких…
– Якими були перші думки? Одразу вирішила повернутися додому чи взагалі залишити Україну, як тисячі жінок?
– Ні, на той момент я сподівалася на те, що ці жахи швидко закінчаться, що повномасштабної війни вдасться уникнути. Була надія саме на це, тому я вирішила залишитися в Києві. Перші два місяці провела саме у столиці, але пізніше повернулася до Одеси. А далі ви знаєте – у жовтні перебралася до Італії.
– Що скажеш про регбі? Зрозуміло, в Києві було не до цього навесні. А потім, коли повернулася до Одеси? Вдавалося тренуватися?
– Спочатку дійсно тренуватися повноцінно змоги не було, обходилася лише ранковою руханкою, але після того, як повернулася до Одеси, почала поступово повертатися до стабільного тренувального процесу.
– Коли продовжила займатися власне регбі? Як почуваєшся зараз?
– До регбі, власне, руки дійшли лише десь у серпні. Це була чудова можливість відволікатися від думок про війну. Зараз у фізичному плані відчуваю себе чудово, пригадала, що таке крепатура після ігор! (посміхається)
– Як прийняли в Італії? Відчуваєш підтримку?
– Так, в Італії нас прийняли відмінно, дівчата у команді дуже класні, колектив згуртований, відчувається підтримка.
– Це дуже добре, що ти маєш можливість займатися регбі, нехай і далеко від рідного міста, але війна скоро скінчиться! Ти вже думала про те, що зробиш найпершим після перемоги України?
– Так, перш за все, зберу свою родину та близьких людей і відсвяткуємо нашу перемогу, а потім зберу рюкзак та відправлюся у похід до українського Криму.
Відео галерея до новини «Регбісти Збірної Харківської області – володарі золотих медалей чоловічої Суперліги з регбі-7 сезону 2024 року!».
Відео галерея до новини «Чемпіонат України з регбі-15 (чоловіки): збірна команда м. Києва вдома розгромила одеський «Кредо-63»».
