ВЛАДИСЛАВ БУЛГАКОВ: «ЮНІ ВИХОВАНЦІ «АНАТРИ» НЕ ДАВАЛИ ВЕТЕРАНАМ ЗАМЕРЗНУТИ НАВІТЬ ЗА МІНУСОВОЇ ТЕМПЕРАТУРИ»

Перший віце-президент Федерації регбі України, віце-президент Федерації регбі Одеської області, ветеран команди «Одеське регбійне братство» Владислав Булгаков поділився своїми враженнями від матчу пам’яті Леоніда Шелестовича, який відбувся минулої неділі на стадіоні «Академія Спорту», та від гри у регбі на засніженому полі за мінусової температури.

Нагадаємо, один одному протистояли команди юних вихованців одеської школи «Анатра» та ветерани з «Одеського регбійного братства».

– Владиславе Євгеновичу, які враження залишила гра пам’яті Леоніда Шелестовича? Сніг, мороз, досвід проти молоді…
– Не скажу, що це моя улюблена погода для гри у регбі (посміхається), але зараз ми маємо не так багато можливостей для того, аби грати, тому з задоволенням користуюся будь-яким шансом вийти на регбійне поле. Ну і, як це прийнято у регбі, після першого ж контакту забуваєш про все: з голови вилітають будь-які неприємні думки, адреналін на максимумі, у ці хвилини абсолютно неважливо, скільки градусів на вулиці та у якому стані регбійне поле!

– Ви маєте величезний досвід гри у регбі на найвищому рівні, а як це – грати проти зовсім юних регбістів та регбісток, яким лише 13-17 років? Що скажете про рівень підготовки вихованців «Анатри»?
– Скажу так: молодь не залишає нам жодних шансів замерзнути навіть за мінусової температури! (посміхається) Ми з ними граємо не вперше, особисто я отримую величезне задоволення від таких зустрічей, хоча ці задоволення нерідко призводить до синців та розсічень. Хлопці дуже технічні, не за віком жорсткі, як у захисті, так і в атаці, вони знають, що робити на полі. У зв’язку з цим, дуже хочу відзначити тренерський штаб школи «Анатра», особливо – Тетяну Кулакову. Велика подяка їй за те, що попри такі важкі часи, знаходить сили та час, аби проводити зі спортсменами таку важку роботу.

Незважаючи на засніжене поле і, як наслідок, слизький м’яч, у гравців було дуже мало помилок, вони грали дуже дисципліновано. Я помітив трьох-чотирьох лідерів, які, безумовно, ведуть за собою команду, але й інші виконують великий обсяг роботи, і роблять це цілком грамотно. У цих важких умовах прогрес у командних діях очевидний і мені дуже приємно спостерігати за зростанням як окремих гравців, так і команди в цілому.

– Що скажете з приводу важливості проведення тренувальних ігор зараз, під час повномасштабної війни?
– Безумовно, війна накладає свій слід на життя кожного з нас, але гра у регбі дозволяє хоча б на деякий час забути про все, що відбувається в Україні, відчути, ніби ти знову опиняєшся у мирній країні, серед друзів, з якими пережив багато всього за десятки років…
Дуже приємно усвідомлювати, що цими тренувальними іграми ми у тому числі допомагаємо юним гравцям отримувати хоча б якусь ігрову практику, адже через війну грати їм майже немає з ким. А грати треба. Втім, після ігор, коли повертаєшся до роздягальні, на перший план знову виходять розмови про війну, про наших друзів, які служать у рядах Збройних сил України, у теробороні… Ми обмінюємося інформацією про їхні проблеми, намагаємося їх вирішувати так, як можемо, зараз це дуже важливо. І дуже важливо відчути те, що ми усі однодумці, що ми з нетерпінням чекаємо на ті часи, коли зіграємо ветеранський турнір, який буде присвячено нашій загальній Великій Перемозі.

rugby.od.ua