Олександр Мігунов: «Рік без ігор - це катастрофа»

Головний тренер національної жіночої збірної України з регбі-7 про необхідність проведення чемпіонату Європи, різницю в роботі з хлопцями і дівчатами, підвищення в класі і рецепт подолання розриву в порівнянні з елітними командами.

- Rugby Europe поки не прийняв рішення про проведення чемпіонату Європи з регбі-7 сезону 2020. На ваш погляд, чи варто проводити змагання цьогоріч? Якщо так, то в якому форматі і де?

- Однозначно, проводити потрібно. На мою думку, турнір має прийняти одна з країн дивізіону «Трофі» (в якому виступає збірна України - прим. авт.) у вересні, так як місяць ще теплий, але вже не такий туристичний в порівнянні з літом.

- Якщо ж змагання будуть скасовані, рік без ігор - це катастрофа для жіночої збірної?

- Без сумніву - це катастрофа. Якщо таке рішення приймуть, то потрібно буде шукати вихід з ситуації, що склалася. Зокрема, або самим організовувати якийсь турнір, або їхати туди, де міжнародні змагання будуть проводитися. Так як наявність ігрової практики і міжнародного досвіду нам необхідні.

- Ви вже маєте досвід роботи як з чоловічими, так і дитячими командами. Особисто для вас робота з дівчатами чимось принципово відрізняється?

- Ніякої принципової різниці немає. Дівчата, також як і чоловіки ставлять перед собою цілі, прагнуть досягти більшого і проявити себе. Тому, особливої ​​різниці немає.

- Кого тренувати найскладніше: чоловіків, дітей або дівчат?

- Абсолютно однаково. Мабуть, єдина відмінність - вимоги. Вимагати від дітей більше не можна, так як потрібно розуміти, що це діти і у них дещо інші пріоритети, ніж у дорослих. Тому до них трохи інший підхід в роботі. Відносно хлопців і дівчат - великої різниці немає, хіба що, травми трохи по-різному сприймаються.

- В інтерв'ю нашому сайту в грудні ви говорили: «Щоб вийти на вищий рівень, потрібно працювати більше, ніж будь-яка елітна збірна». Чи реально це взагалі для країни, де регбі на 90% знаходиться на аматорському рівні?

- Так, це можливо. Зараз мова не йде про боротьбу за медалі в Гран-прі Європи, але вийти і закріпитися в найвищому дивізіоні цілком реально. Прекрасно розумію, що при існуючій фінансовій підтримці регбі з боку держави це зробити складно, але якщо кожен гравець перейметься такою метою, серйозно попрацює над своїми фізичними і технічними кондиціями, вивівши їх на більш високий рівень, то все можливо.

- А як же тоді проблеми нестачі кадрів і рівень їх кваліфікації?

- Це комплексне недопрацювання, як регбі в Україні в цілому, так і клубів зокрема. Від цього нікуди не дітися, але знову ж таки, беручи до уваги ті кадри, які ми маємо сьогодні, то вищезгадана задача закріпитися в Гран-прі Європи здійсненна.

З іншого боку існує проблема в підготовці більш молодого покоління. Я маю досвід роботи з юніорською збірною, бачив їх кондиції і можу сказати, що просто потрібно працювати, як на місцях, так і тим, хто займається розвитком регбі в загальному. Наприклад, у Ольги Суркової (менеджер ФРУ) є проєкт зі створенням і проведенням регбійного табору. Вона відправилася з цією ініціативою в регіони. Не знаю, чи дозволить ситуація в Україні втілити ідею в життя цього літа, але це маленький крок в напрямку розвитку регбі в нашій країні. Якщо людей, які бажають і готових давати регбі поштовх побільшає, то ми будемо рухатися вперед.

- У тому ж інтерв'ю ви сказали, що між жіночою збірною України та елітою жіночого регбі - прірва. Наскільки взагалі реально її подолати і скільки на ваш погляд для цього знадобиться років за умови правильного підходу?

- При комплексному підході прірву можна подолати за два роки. Мова йде про розвиток не тільки національної команди, а й дитячо-юнацького і юніорського регбі. Наприклад, працюючи з жіночою збірною України U18, особисто спостерігав, як в Нідерландах четверо дівчат, які виступали на юніорському рівні, вже через рік представляли національну команду. Якщо у нас буде проводитися справді комплексна робота по всіх фронтах і нормальне фінансування на проведення зборів на зразок тих, що ми провели в Туреччині, де команда провела два міні-турніри, то за два роки нам під силу цю прірву подолати. Повторюся, мова не йде про те, що ми вийдемо в Гран-прі і увійдемо в трійку кращих, але скоротимо відставання від команд з 7-го по 10-е місця в еліті і зможемо боротися з ними на рівних.

rugger.info