Дар’я ЯРОЦЬКА: «Другий день чемпіонату Європи ми запам’ятаємо на все життя»

Гравчиня жіночої збірної Одеси та юніорської збірної України Дар’я Яроцька дала ексклюзивне інтерв’ю Rugby.od.ua, у якому розповіла про чемпіонат Європи U-18 у дивізіоні «Championship», усі зіграні матчі та плани на найближче майбутнє.

Нагадаємо, українки посіли сьоме місце та забронювали за собою місце в «еліті» на наступний рік.

– Розкажи нам про свою поїздку на чемпіонат Європи! Які емоції залишилися, як зустріли, як тобі Прага?
– У мене це був перший такий досвід, але він був дуже довгоочікуваним, бо ми з дівчатами чекали на участь у чемпіонаті Європи два роки! Минулого року не вдалося зіграти через пандемію, а цього року дізналися, що гратимемо, за три місяці до старту. Самі розумієте, емоції дуже сильні!

Щодо Праги, то подивитися її, повільно прогулятися вулицями в нас змоги не було, але, рухаючись містом на тренування чи стадіон, на якому проходили ігри, все ж таки вдалося побачити багато гарних місць.

– Що скажеш про сам турнір? У перший день збірна України програла чотири матчі. Чого не вистачило для більш приємних результатів? Дійсно суперниці були настільки сильнішими?
– Команди дійсно були сильнішими за нас у той день. У першій грі з Ірландією ми вийшли максимально зібраними, доволі швидко організували спробу, після цього не розслаблялися, але почали нервувати. Тоді нам слід було приймати рішення з холодною головою, але надлишкова знервованість призвела до необов’язкових помилок, тому у підсумку програли.

Щодо Шотландії. Для нас ця гра була другою, для шотландок – першою. Гадаю, нам не вистачило злагодженості та комунікації між собою. Це й стало причиною поразки.

Третій матч – з Англією: сильною, швидкою, спритною командою. Готувалися до жорсткої гри. Завданням на ці два тайми було продемонструвати гарне регбі та дати бій родоначальницям регбі. Впевнена, ми з цим упоралися.

Остання гра першого дня – з Іспанією – цілком могла принести нам куди більш позитивний результат, але знову не вийшло. Деякі дівчата чомусь вийшли на гру не до кінця зібраними, якимись розконцентрованими, наслідком чого стали непотрібні травми. Але зрозуміти це можна: четверта гра, втома, дощ, холод. Все це вплинуло на четверту поразку.

– Але, на щастя, у міні-турнірі за 7-9 місця збірна України здобула дві перемоги! Розкажи нам про поєдинки та емоції, які ми бачили на відео та світлинах.
– Після дуже важкого першого дня ми добре відпочили та з новими силами вийшли на поле. Зазначу, що перед матчами з Португалією та Бельгією ми разом подивилися попередні матчі суперниць, налаштувалися найкращим чином, провели роботу над помилками і зробили все для майбутніх перемог. Емоції радості, щастя, гордості можна було побачити на обличчях усіх наших дівчат, ви самі помітили це у трансляції та на світлинах. Впевнена, цей день кожна з нас пам’ятатиме все життя!

– До того ж, ти занесла важливу спробу у грі з Португалією! Пригадай, як усе відбувалося?
– У тому матчі з Португалією ми перебували у захисті, Віка Шепель відібрала м’яч і португалки почали її пресингувати. Я була поруч, тому їй вдалося віддати мені передачу. Я почала бігти до залікової зони по певній дузі, мені здавалося, що за мною біжить щонайменше одна суперниця, але вже потім, буквально перед самісінькою спробою, мені хтось каже: «Дашо, ти – молодець, все правильно робиш!». Лише тоді я зрозуміла, що це не суперниця бігла за мною, а одна з моїх партнерок, якій я відповіла: «Я буду молодець, коли зафіксую м’яч на газоні». І тоді зафіксувала. Чесно кажучи, я дуже хотіла відзначитися спробою, це – певна індивідуальна перемога та море позитивних емоцій.

– Якщо підбивати підсумки, ти задоволене іграми, результатами? Що кажуть тренери?
– Результатом неможна не бути задоволеними – ми посіли сьоме місце та зберегли за собою місце в елітному дивізіоні чемпіонату Європи U-18. Ті, хто дивився ігри, знають та бачили, що ми зробили усе, що могли, усе, що від нас залежало, залишили серце та душу на полі, а головне – показали хорошу, яскраву гру. Грали до кінця і, в жодному разі, не здавалися. Тренери, безумовно, пишаються нами, тим, що ми змогли повірити у себе та у команду, що в нас все вийшло. Дуже вдячна кожній зі збірниць, з якими грала, за стовідсоткову віддачу, а суперницям – за досвід, отриманий під час матчів чемпіонату Європи. Грати з командами такого рівня – дорогого коштує!

– Які у тебе подальші плани на останній місяць літа?
– Зараз я знаходжуся у Польщі, продовжую тренуватися! У планах – поїхати на регбійний фестиваль та виграти його. Звичайно, хотілося б повернутися додому, до рідної Одеси, побачити рідних і близьких, але через деякі причини наразі це неможливо. Втім, я обов’язково повернуся. Пізніше. А зараз можу переказати лише вітання усім! Тримайтеся, все буде Україна!

rugby.od.ua